Повернення до себе

Лікарі майже добу боролися за життя Соломії, яке то геть згасало, то знову поверталося до жінки. Під ранок датчики з життєвими показниками, все ж, перестали скакати і більш-менш прийшли до норми.

В сусідній залі йшла боротьба за життя маленької людини, яка разом з матір'ю знаходилася між небом та землею. Лікарі були в розпачі, адже в їхній дорогій та всюди відомій клініці - такий випадок вперше. Тим більше - дитина й матір на волосині життя - взагалі нонсенс.

Хто зна, чи то професійна майстерність, чи-то зцілюючі стіни клініки, чи доля, але важку породіллю та її малюка вдалося стабілізувати. Лікарі постали перед болючим питанням - чи зберегти молодій жінці можливість народжувати дітей в майбутньому, чи лишити її такого шансу. Спеціалісти пішли більш складним шляхом рятуючи Соломію, але залишаючи їй можливість знову стати матір'ю.

-Нарешті, вгамувалася, - одноразовим рушником витираючи піт з чола, важко промовив лікар. - Оксанко, душа моя, спостерігай за нашою відчайдушною стрибунею, вона скоро має відійти від наркозу. Сподіваюся, хоч тут вона сама впорається! - стримано додав зморений фахівець.

- Не хвилюйтеся, Ілля Олександрович, я про все подбаю, - ніжно відповіла молоденька медсестричка. - Ідіть відпочиньте, а то зовсім себе загнали цією роботою, - усміхаючись додала турботлива дівчина, дивлячись як за лікарем зачиняються двері.

- До речі, Оксанко, - неочікувано лікар заскочив назад у реанімаційну палату, - рідним жінки повідомили, що породілля у нас?

Очі дівчини винувато забігали туди-сюди.

-Я так і думав, що ніхто про неї нічого не знає. Розумію - вона мати-одиначка, але в неї є мама та дбайливий брат. Аби вони знали, то впевнений - сиділи б тут давно. Оксанко, доручи персоналу знайти в особистих речах Соломії телефон та зателефонуй її рідним, повідом, що з нею.

- Слухаюсь, Ілля Олександрович, все зроблю, як Ви кажете, не хвилюйтеся - на цей раз не забуду, - спокійно та лагідно відповіла лікареві медсестра.

Взявши в особистих речах породіллі її мобільний, медсестра почала шукати останні набрані та отримані виклики. Серед них найчастіше повторювалися: "Мама", "Сергій", "Макс". Пролиставши набрані номери зверху вниз, дівчина знайшла слово "Коханий" і не довго думаючи натиснула на кнопку "Виклик". Тривалий час ніхто не відповідав, і медсестрі довелося набирати номер знову та знову. Завдяки своїй наполегливості Оксані, все ж таки, довелося додзвонитися по обраному номеру.

-Алло! - почула медсестра в трубці роздратований, жіночий крик.

- Алло, добрий день! Мене звуть Оксана, я медсестра з пологового будинку "Лелеки", - представилася медична працівниця невідомій жінці.

- І що ви хотіли, Оксано? - не вітаючись, з насмішкою запитала жінка з іншого боку телефона.

- Хотіла поговорити. З ким я розмовляю? - розгублено запитала дівчина, відсовуючи смартфон від вуха та перевіряючи чи дійсно вона набрала абоненту "Коханий". Переконавшись, що на зв'язку саме той номер, що треба, медсестра почала делікатно викручуватися. - Вибачте, ви не могли оплатити витрати на пологи, операцію та лікування новонародженого? - здалеку зайшла добродушна медсестра.

- Дівчино, вам зле? - засміялася жінка в телефоні. - Які витрати, пологи, операції? Я народила півтора місяці тому, ніяких операцій у мене не було і донька народилася здоровою. Яке лікування, агов? Вам не соромно здирництвом займатися? Ми все оплатили за рахунком, навіть більше, а ви перерахунок зробили там, чи що? - висловлювала своє невдоволення жінка, що відповіла на телефонний виклик.

Зрозумівши, що ситуація виходить з-під контролю Оксана вирішила рятувати ситуацію та промовила:

-Ой, пробачте, будь ласка, я не той номер набрала. Не туди глянула і вас потурбувала. Ще раз вибачте, на все добре! 

- Не той номер набрала! - пересмикнула жінка під контактом "Коханий". - Уважніше дивись, кому дзвониш, перш ніж набирати номер п'ять разів підряд! - роздратовано кинула жінка та поклала слухавку.

Спантеличена Оксана ще кілька хвилин приходила до тями і не могла зрозуміти, чому замість коханого породіллі з нею говорила якась розлючена жінка, яка теж народжувала в цьому пологовому півтора місяці назад. Стук в коридорі змусив жінку відволіктися від думок та продовжувати пошук "найактивнішого контакта" в телефонній книзі. Наступним був останній набраний "Макс". Набравши його номер замість гудків медсестра почула: "Зараз, на жаль, відсутній зв'язок з вашим абонентом, перетелефонуйте, будь ласка, пізніше". Почувши цю інформацію дівчина знайшла наступний активний контакт під назвою: "Сергій" та натиснула на кнопку виклику. Через пару гудків медична працівниця почула в трубці приємний, чоловічий голос:

-Алло, сестричко, де це ти пропала? Ніяк не можу до тебе додзвонитися!

- Добрий день! Мене звуть Оксана, я медсестра пологового будинку "Лелеки" де народжувала Ваша сестра - Соломія, - спокійно сповістила молода дівчина.

- Добрий день! А чому Соломія сама не зателефонувала? - стривожено запитав чоловік.

- Вона спить після операції, - коротко відповіла Оксана.

- Операції?! Якої операції? Їй ще рано народжувати! - стурбовано сказав чоловік. - Як вона?

- Зараз її стан трохи стабілізувався, але, як і раніше, залишається важким. Вона в реанімації, - сумно промовила працівниця пологового.

- А що з дитиною? - нетерпляче запитав Сергій.

- Новонародженому хлопчику вже ліпше. Хоча, одразу після народження його стан був критичним, - чесно відповіла на питання медична сестра. 

- Дякую, що зателефонували. Всі витрати, ліки - не хвилюйтеся, я все оплачу. Робіть для них все необхідне! Головне - щоб з ними все було добре! - розгублено промовив у відповідь Сергій.

Після розмови з медсестрою чоловік почав набирати Максимові, але його здивуванню не було меж, адже кілька годин поспіль його телефон був недоступний.

-Дивно, друже, на тебе це зовсім не схоже! - розгублено промовив сам до себе чоловік, набираючи дружині Світлані. Поговоривши з дружиною, Сергій зрозумів, що Максима уже кілька днів ніде не було, адже Світлана кілька днів поспіль намагалася до нього додзвонитися, але всі спроби були марними.