В погоні за щастям

Квартира 307

Після того, як Соломія дізналася, що Андрій живий, земля пішла у неї з-під ніг. Образа та злість на увесь світ затьмарювали її життя. Молода жінка, здавалося, вже всі образи пережила, забула, почала життя з чистого аркуша, а тут знову - як грім серед ясного неба такі новини. Вони одна за однією добивали молоду жінку роблячи її озлобленою та жорсткою.

Молода мама займалася маленьким Сашком, але у голові крутилося безліч різноманітних думок, одна тяжча від іншої. Круговерть складних дум обірвав телефонний дзвінок, який, навіть, трохи налякав жінку. 

-Алло! - енергійно промовив Сергій. - Як у вас там справи, справляєтесь? - цікавився брат.

- Так, намагаємося справлятися - зажурено промовила дівчина.

- Чому такий голос? Щось трапилося? - почав хвилюватися Сергій.

- Ти ще питаєш? Ніби сам не знаєш в чому проблема? - розгнівано пробурмотіла молода жінка.

- Ну так склалося, то що, все життя тепер сидіти й гніватися на увесь світ? Плюнь та забудь, викресли його зі свого життя раз і назавжди, як зробила це колись. Тим більше, йому тепер в тюрмі сидіти не пересидіти. А це значить, що ти в безпеці, і Сашко теж! - заспокоював як міг Сергій засмучену сестру.

- Я не знаю, можливо, ти маєш рацію, але я ніяк не можу оговтатися від цього. Ще й новина про Петра Степановича…

- Так, жаль його, чудовий був чоловік, шкода, що так склалося у його житті. Але ми з Максом вирішили тобі не казати про його смерть, щоб не травмувати. Тим більше, у тебе й так був не надто сприятливий період в житті. І даремно ти нагримала на Максима - він дійсно бажає тобі лише добра. Справа, звісно, твоя, але твої Олексій та Андрій навіть мізинця його не варті, але, тим не менш, ти завжди давала їм шанс, навіть, тоді, коли це було непотрібно. А з Максом ти допускаєшся неприпустимих помилок. - підбив підсумок Сергій.

- Зрозуміло, що ти його будеш вигороджувати, адже він твій друг! - злісно сказала Соломія.

- Соломіє, при всій моїй любові та чуйності до тебе - зараз мені хочеться тебе побити, от чесно! Та якби на місці Макса був хтось інший, то навіть не взявся б допомагати людині, яка колись, можна сказати, зруйнувала його життя. Ти не розумієш його великодушності? Та жінка, якій він колись дістанеться, все життя долі дякуватиме, а ти?! Чекай свого Олексія, тільки ти сама чудово знаєш, що не дочекаєшся! Дитину він на себе записав? А може він дбає про тебе і Сашка? Чи, можливо, він ледве ходивши допомагав тобі у лікарні з малим? Я взагалі не розумію, коли ти стала такою наївною?!- вибухнув злістю Сергій.

- Досить читати мені нотації! Це моє життя, і я сама знаю, як мені жити, зрозуміло? І твоїх порад я не потребую! - обурено кричала в трубку Соломія.

- Тобі видніше! - промовив Сергій та поклав слухавку.

З одного боку жінка розуміла, що Сергій має рацію, а з іншого - не хотіла остаточно вірити в те, що все, що було з Олексієм, давно минуло. Дійсно, він міг подзвонити поцікавитися станом малюка, її, але не робив цього. Звичайно, закохана жінка шукала виправдання його байдужості, але чим більше шукала, тим менше знаходила. Зібравшись із силами та думками, молода мама наважилася на відчайдушний крок - розставити всі крапки над "і".

У квітневому повітрі відчувався запах чистоти та свободи. Весняне сонце зігрівало обличчя і думки, а життєрадісне щебетання пташок розводило згущені фарби, роблячи життя прекраснішим. В такий момент, Соломія розуміла, що все добре і те, що здавалося їй серйозним та поганим, насправді, було лише накручене в її голові.

Дорога до будинку, в який прямувала Соломія з маленьким Сашком здавалася їй знайомою та чужою водночас. За півгодини молода мама вже дісталася до пункту призначення та забравши переносну люльку зі сплячим скарбом, направилася до одного з під'їздів у елітній новобудові гарного району.

Дівчина довго дзвонила в двері, але їй ніхто не відчиняв. Після кількох хвилин перебування під квартирою номер "307" заповідні двері, нарешті, відчинилися. На порозі з'явилася білявка середньої статури з маленькою дитиною під рукою. За віком маля було на кілька місяців старшим від Сашка. Жінки кілька хвилин мовчки дивилися одна на одну, аж поки господиня квартири не запитала:

-Чого прийшла?!

- Олексій вдома? - червоніючи, немов, першокласниця невпевнено запитала Соломія.

- Ні, нема його! - холодно буркнула жінка. - А тобі мало болю, якого ти нам всім завдала? Приперлася безсоромна, ніби, нічого не трапилося. Жива, здорова усім ворогам на зло! Ніякий дідько тебе не вхопить! - злісно промовила жінка в рожевому халаті.

- А ви, я бачу, вже нагулялися зі своїм коханцем, що назад повернулися? Нав'язали чоловіку чужу дитину і стоїте права тут качаєте в чужій квартирі? - образами на образи відповідала молода жінка.

- Заходь! - кивнула господиня своїй непрошеній гості, вказуючи на передпокій.

Соломія помітила, що з того часу, як вона була тут востаннє, багато чого змінилося. Господарі зробили гарний ремонт та змінили меблі з побутовою технікою.

-Зізнаюсь, не очікувала тебе тут побачити! - суворо, але чесно заявила дружина Олексія.

- Аналогічно! - промовила Соломія, уважно розглядаючи свою суперницю.

- Чого тоді прийшла? - пронизливим поглядом дивилася господиня на гостю.

- Поговорити з Олексієм. Не думала, що ви тут. Олексій казав, що ви з коханцем забрали дітей та поїхали жити за кордон. - ніяковіючи промовила Соломія.

-А-ха-ха! - голосно розсміялася жінка злякавши не лише Соломію, але й дітей. - З коханцем? За кордон? Ой, до чого ж тільки благовірний не додумається, аби тільки здаватися кращим, ніж він є насправді.

- Ви це все терпите, бо не маєте куди піти з дітьми? - співчутливо запитала Соломія.

Жінка знову розсміялася та швидко пішла в іншу кімнату. За мить вона вже повернулася з документами в руках.

-На, читай! - протягнула господиня документи Соломії.

Взявши в руки папери, молода жінка швиденько пробіглася по них очима. Соломія чітко побачила, що квартира, машини, дача, бізнес - все записано на дружину Олексія. Цікавим було і те, що всі документи були оформленні, як "дарча" від її батька, тобто, Олексієвого тестя. Жінка не обманювала - все майно та бізнес були дійсно на ній, а Олексій був лише користувачем всіх цих благ, а ніяк не засновником та господарем. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше