В тіні Сонця

Операція "Спектрум"

— Вже приїхали. Вставайте, Командире! — бадьорий голос Арри відігнав сон, одночасно настроюючи на оптимістичний лад, — Пора рятувати світ. Розпочинаємо операцію "Спектрум".

Кріс випурхнула з капсули на ходу поправляючи зачіску, вскочила в крісло й дістала Календар.

— Ого, ми виграли майже три години! Сподіваюсь нам цього вистачить?

— За попередніми розрахунками повинно вистачити, але слід поспішати, у нас ані хвилинки в запасі.

— Покажи мені Спектрум! 

Вмить стіни та стеля кабіни ніби розчинились відкриваючи для огляду довколишній простір. Навкруги корабля хвилювалось море розпеченої плазми Першого сонячного рифу. Кріс уважно вдивлялась вперед, та її погляд ніяк не міг вихопити пропалий зонд.

— Ви не туди дивитесь. Спектрум позаду і трохи вище, — підказала Арра, — я розвернула Ікар під час гальмування.

Дівчина повернулась разом з кріслом і швидко знайшла зонд — невелику сріблясту точку, що наближалась поступово збільшуючись в розмірах.

— Арро, а це точно Спектрум? — запитала здивовано, — більше нагадує повітряну кульку проткнуту якоюсь спицею.

— Це він, — запевнила Арра, — метеорит при зіткненні зніс щоглу з антеною, та датчиками, залишки якої й виглядають тепер як спиця, але сам зонд залишивсь неушкодженим.

— Просто виглядає він якось не так…

— Ця срібна куля — термозахист, що спрацював, при наближенні до Першого рифу. Пощастило, що він досі не здувся.

— Що мені робити? — нетерпляче запитала Кріс.

— Нічого. Все необхідне зробить автоматика Ікара: коли зблизимось зі Спектрумом дрони закріплять троси на залишках антенної щогли, а я постараюсь якнайшвидше вивести нас з-під удару протуберанця.

— Я що тут зовсім непотрібна?

— Ти маєш уважно за всім спостерігати, щоб вчасно приймати важливі рішення, якщо виникнуть непередбачувані обставини. Автоматика добре спрацьовує лише у стандартних ситуаціях.

На зближення із зондом та підготовку до його евакуації було витрачено майже півтори години. Дрони один по одному виходили з ладу, не витримуючи високих температур та радіації. Кріс неабияк понервувала, спостерігаючи за тим як повільно просувається робота, та Арра щоразу запевняла її, що часу їм ще вистачає. Врешті-решт троси були надійно закріплені на залишку щогли, настав момент старту.

Дівчина сиділа в кріслі пілота затамувавши подих спостерігаючи феєричне шоу, що розгорталось навколо. Плазма, що до того виглядала як дещо грудкувата туманна субстанція, якою був заповнений весь довколишній простір, раптом почала рухатись прискорюючись та збираючись у довгі осяйні жгути. Ці жгути своєю чергою закручувались в один величезний вихор. Ікар поступово прискорюючись почав повільно поринати в мерехтливий тунель що утворився просто перед ним.

— Ми встигли! Даремно ти насміхався, красунчику, — напівжартома звернулась Кріс до зображення на календарі. На устах дракона все ще можна було розрізнити ледь помітну посмішку, тож дівчина й собі задоволено посміхнулась у відповідь.

— Доповідай про стан справ, Арро!

— У нас проблема, сестричко, щойно стався вибух на Сонці, ми не встигнемо відлетіти на безпечну відстань.

— Як це? До вибуху ж іще… — Кріс розвернула календар, — іще більше години!

— Блакитноокий помилився, — впевнено, відповіла Арра, — Я ж казала: не слід довіряти дракону.

— Скільки ми маємо часу?

— Трохи більше як годину, точніше вирахувати поки що неможливо.

— І не треба. Згідно з календарем у нас є одна година і чотирнадцять хвилин. Зараз вже цілком очевидно, що відлік вказує на момент, коли полум’я протуберанця досягне нас. Ми помилялись у своїх здогадках.

— От тільки не треба перекладати на мене свою вину, — буркнула Арра, — це твоя здогадка була помилковою, а я попереджала…

— Не втрачаймо час на дискусії, Арро, — перебила її Кріс, — потрібно рятувати  Спектрум.

— Спектруму вже ніщо не допоможе. Його доведеться скинути, щоб Ікар зміг відлетіти хоч трохи далі. У нас нема іншого виходу.

— “Вихід є завжди, головне зуміти його розгледіти!” — так казав мені тато, і я не збираюсь здаватись.

— Це чисте безумство, — почала було Арра та Кріс уже її не слухала.

— Негайно скидай паливний бак, — наказала вона Аррі, — я знаю як зберегти зонд.

Арра, бачивши рішучість Кріс, швидко виконала команду і лише тоді перепитала: І як же це допоможе врятувати Спектрум?

— Все дуже просто. Ми затягнемо його на місце щойно скинутого бака, і закриємо шлюз. Ти ж казала — Ікар витримає.

— Теоретично.

— От і добре, тоді до роботи.

 

Перший дрон був втрачений відразу ж після його вильоту. Плазмовий потік підхопив його, завертів і з силою відкинув назад, мало що не зачепивши Спектрум. Довелось вимкнути двигуни Ікара, і зачекати доки утворений ними вихор розвіється. Підтягнути зонд до шлюзу і завантажити його на місце скинутого бака виявилось не таким то й простим завданням. Всім процесом доводилось управляти вручну через візуалізатор. Це дозволяло Кріс бачити все “очима” дрону, керувати його рухом та маніпуляторами. Арра скеровувала роботу ще двох дронів.

Врешті решт спільними зусиллями, після декількох невдалих спроб та втрати іще двох дронів таки вдалося засунути Спектрум до “черева“ Ікара.

— Ми встигли, — втомлено видихнула Кріс, спостерігаючи за процесом закриття стулок шлюзу.

— Ти чудово впоралась із керуванням дроном, — похвалила її Арра, — хоч ніколи раніше цього не робила.

— Це все страх, він додав мені сил. Тато колись сказав: “Ідучи проти дракона зроби страх своїм союзником, лише так переможеш!”

— Страх союзником? Це як? Дракона, щоб ти знала, неможливо злякати.

— Страх — то його наймогутніша зброя, важливіша за броню, сильніша за вогонь, — виголосила Кріс, — страх приходить перед драконом і тоді у сильних трясуться руки, відважних охоплює паніка, думки мудрих плутаються. Але тому хто встоїть він додасть і сили, і відваги…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше