Невідоми бог Зе Енд

Кажуть, що поміж людей блукає один бог, чий обов`язок слідкувати, завершенням справ людських. Тільки він не вважає себе богом — а лише якимось підбожком з поганим везінням та великою божественною відповідальністю, яку можна порівняти лише з роботою Аїда.  На початку свого існування він справді був богом завершених справ. Так, він старіший за Зевса та навіть Діоніса. Старіший усіх можливих пророків. Але через людей в його діяльності з’явився один нюанс. І вже через нього людство не знає імені цього бога, і про його існування також мало хто здогадується. Зате зараз він себе назвав на честь однієї пісні гурту TheDoors, яка дуже запала йому в душу. Коли його хтось запитує про ім’я то він відповідає скромно Енд, а іноді й представляється повністю Зе Енд.    

Так от, один дивний чоловік, якого вже було б доречніше назвати дідусем, повідав мені, що Енд слідкує за тим, щоб якомога більше людських і не лише діянь не припинялось. Щоб справи переходили в інші, або постійно дороблялись. От за що сьогодні відповідає Енд. Проте було так не завжди. 

Пам'ятаєте Сізіфа? То  найбільша гордість Енда та чи не єдине увіковічення його діяльності. Він не був кровожерливим, і не був садистом (порівняно з іншими богами – просто херувим). Та й сама ідея проклясти на віки вічні безсмертну душу змушувала Енда судомно видихати та стримувати блювотний рефлекс. Але що поробиш, Грецькі філософи дуже просунулись в пізнанні всього, над чим навіть боги не задумувались. А богам що? Боги сказали – природа виконала, а що там довкола чого крутиться, чи з чого складаються тіла – то вже не їхні проблеми. Іноді здається, вони чаклували винятково, щоб перевірити, чи не зникла в них їхня божественна сила.

Так от, ці філософи поставили дуже свідому частину людства в скрутне становище. Адже через їхню діяльність, а особливо Піфагора, в людей закінчувались незавершені справи. А як раптом усі трудівники, столяри, вчені, селяни одночасно розігнуться і скажуть «Я все зробив!», тієї ж миті Земля зникне. Вона спершу стиснеться до міліметра, зробивши максимальний дискомфорт усьому живому, а потім перетвориться в супернову, де замість ядерних реакцій палатимуть ці слова – "Я все зробив". 

Саме в роздумах над цією проблемою Енд проходив над люками-вікнами Аїдового палацу. Енд зупинився на хвильку, щоб послухати хазяїна підземель який розмовляв ще з кимось з Олімпу. Він вже зібрався йти далі, бо нічого не почув. Подумаєш, не могли придумати гідного покарання для нещасного Царя, що той не хотів помирати, а якщо усе людство враз потрапить до Аїда, як він тоді заговорить. З цією думкою Енд перечепився через чималу каменюку. І вмить в голові виникла ідея, яка розв'язувала усі проблеми. Це буде покарання для Сізіфа, вічна недороблена справа та, найголовніше, – кара для клятого камінця, через якого Енд ледь не полетів носом в землю. Ось тут і змінилась діяльність Енда, з бога завершених справ, за власним бажанням він перетворився в бога незавершених справ. 

Світ було врятовано допоки безсмертна душа тягнутиме камінець. Але більше ризикувати Енду не хотілось. Том  він дуже довго бродив болотами, полями та лісами, медитував тижнями на дні глибоких озер та навіть боліт у пошуках відповіді, як зробити так, щоб людські справи ніколи не закінчились. Щоб вони постійно щось ялозили, доробляли, домучували та проклинали при цьому все на світі. 

Ось так одного разу він стояв під оливою, опершись підборіддям на свого кривого ціпка, і думав над тим питанням, доки не почув крики з амфітеатру. Він одразу зайшов, бо страшенно любив вистави, та на кам'яних лавах і на сцені було порожньо. Лише в кутку сидів чоловік з тілом хлопчика та голодним поглядом і щось рейдав стилосом на мокрій глиняній дошці. Писав слова, потім стирав, додавав нові, прибирав старі. Частенько  поглядав на стовпчик чистих пластин на яких, напевне, скоро мало бути написане продовження, але він й далі товкся над  першою.

Енд не втерпів та й підійшов до чоловіка, щоб потеревенити. То був Аристоксен. Філософ писав свою чергову працю, де часто згадувались Піфагорійці та сам легендарний Піфагор. Бог Енд задоволено потер руку об руку, наче миючи їх крижаною водою в спекотний день. Цього разу людина сама підказала спосіб втихомирити усі божественні тривоги.

Енд придумав геніальне рішення, щоб людські справи ніколи не доводились до кінця. Він вигадав професію письменника, про що сьогодні навіть трішки жалкує. Бо письменники усього світу залишають його абсолютно непотрібним зі своїми стосами недописаних книг. 

P.S.

Це настільки не популярний і маловідомий бог, що боюсь, навіть коротку історію його майже вічного життя він розповів мені сам. І ще його видавав хитрий задоволений погляд, яким він окинув кипу моїх листків з роздрукованою книгою, що очікували першого редагування. Знай, Енде, я таки закінчу цю книгу, дороблю її, але якщо ти читатимеш ці слова, то не переживай, і далі спокійно собі байдикуй, бо випадково, доки працював над цією, почав ще три.