Євангеліє від Пантери

Розділ VIII-IX

Розділ VІІІ.

 

Повернувшись до Антонії Пантера негайно пішов до центуріона, аби повідомити командира про свою зустріч з зилотами. Марк ще спав, проте опціон швидко його збудив, повідомивши про важливі новини. Центуріон вийшов з кімнати заспаний, з припухлим обличчям, проте погляд його очей був навдивовижу ясний і зосереджений.

Марк мовчки вислухав доповідь Пантери про його нічні пригоди. Поставив лише кілька запитань: по-перше, чому легіонер не попередив про те, що збирається вирушити у небезпечне місце; по-друге, чи часто збираються на своєму майдані бунтівники; по-третє, де саме знаходиться їхнє місце зборів і, останнє, скільки саме було зилотів. Отримавши вичерпні відповіді, Марк занурився у тривалі роздуми.

– Ти бачив там шляхи? Чи можна оточити той табір, але так, щоби вони того передчасно не помітили?

– Було темно, – чесно зізнався Пантера, – але я помітив, що до тієї галявини веде кілька стежок. Вони напевно тягнуться до найближчих поселень, принаймні, люди з табору уходили саме теми стежками. Гадаю, там можна влаштувати засідку і перекрити ті тропи.

– Яка у бандитів зброя?

– Я бачив мечі, списи, сокири, щити. Шоломів та панцирів не було. Луків також. А ще були сікки, якими вони вбивають людей. Принаймні, мене вчили нападати саме з ножем.

– Тебе вчили нападати з ножем? – здивовано перепитав Марк.

– Ну, так. Я ж прийшов туди під виглядом зилота. Тож мене і ще пару десятків чоловіків вони вчили чинити замахи на людей саме за допомоги ножа.

Марк навіть пирснув від сміху – такого він аж ніяк не очікував: щоби його підлеглого і якісь злочинці навчали вбивати римлян. Дива та й годі!

– Отже, бунтівники одразу привчають новачків до справжньої зброї, – зробив він висновок. – Щоби ті не боялися, щоби було відчуття реальности. Мудро, нічого не скажеш.

Марк довго розмірковував, перш ніж винести остаточний вердикт. Зрештою він позбавився останніх сумнів і прорік:

– Тоді так, слухай мене уважно, Пантеро. Ні в яку самовільну розвідку ти не ходив. Затям це собі. Тебе послав я, після того, як ти повідомив мене про те, що є можливість потрапити всередину злочинної бандитської організації. Зрозумів?

– Так, центуріоне!

– Пояснюю, чому саме така версія. Якщо трибун дізнається, що ти самовільно, без мого дозволу і команди попхався у лігво до цих фанатиків – на горіхи отримаємо ми удвох. Ти за самочинство, а я за погану дисципліну серед підлеглих. Тому наша версія подій виглядатиме наступним чином: ти дізнався, що десь у межах міста збираються бунтівники; повідомив мене про це, і я дав дозвіл перевірити; та потім виявилось, що їхні збори відбуваються за містом, а оскільки вже було пізно і ти не мав змоги попередити мене про зміну ситуації, то далі діяв за власною ініціативою. Зрозумів?

– Так точно! – дзвінко мовив Пантера.

– От і добре. Бо інакше твоя самодіяльність вилізе нам боком. Тоді так: я зараз піду доповім трибуну про проблему і будемо вирішувати як ліквідувати те бандитське лігво. Можливо, вирушимо на місце для рекогносцировки – будеш нашим провідником.

– Я готовий!

Марк іронічно поглянув на Пантеру: не зважаючи на те, що юнак не спав усю ніч, він виглядав бадьорим і напрочуд оптимістичним. Це центуріону сподобалось.

– Гаразд, іди відпочинь пару годин. А тоді я тебе збудю і ми разом подамося до того клятого табору.

Поки Пантера відновлював сили після своїх нічних пригод, Марк подався на доповідь до трибуна. Новини, які почув начальник гарнізону, примусили його теж зануритися у тривалі роздуми. Чоловік розумів, що проблему, яка раптом намалювалась, треба вирішувати негайно – що швидше вони розчавлять те бандитське кубло, то краще. Але щоби знищити бунтівників потрібно провести блискучу операцію з оточення табору. Останнє можна здійснити за однієї-єдиної умови – якщо інформація про військову каральну операцію зберігатиметься у суворій таємниці. Тоді ніхто із зилотів не вислизне із пастки, жоден не втече. Головне – половити їхніх ватажків: знищити гідру можливо лише зрубавши їй голову. А для цього кільце оточення має бути дуже щільним.

– Якісь ідеї є, центуріоне? – поцікавився трибун.

– Є. Відомо, що бандити починають збиратися з початком смереку і розходяться, коли надворі розвиднює. Все що нам треба – це перерізати усі стежки і дороги, які ведуть до табору зилотів. Я негайно перевдягнуся у цивільне, візьму із собою Пантеру та ще кількох офіцерів, і ми вирушимо на розвідку. По видному оглянемо місцевість і поточнимо, куди йдуть стежки. А тоді я пропоную такий варіант: ми чітко визначаємо час, коли наші загони мають зібратися навколо бандитського табору. Вдень ми відправляємо кілька наших загонів у навколишні селища, нібито з метою перевірити стан речей. А як стемніє, усі вони одночасно виступають до визначеного місця. Ми оточуємо табір і за командою одночасно його захоплюємо. Раптовий напад з усіх боків та перекриті звідусіль стежки не полишають зилотам можливости на втечу.

Претор вислухав ідею Марка і схвально похитав головою.

– Так, серйозні хлопці ці зилоти. Якщо таким дати змогу запалити смолоскип повстання, то вони спалять тут усе. Отже так: бери із собою Пантеру та старшин, які братимуть участь в операції. Треба, щоби вони на місці побули і побачили, що там і як. А тоді, після рекогносцировки, усі – негайно до мене. Складемо детальний план і поточнимо час для виступу.



Володимир Сіверський

Відредаговано: 11.05.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись