ВартовІ Князя КрасносвІта

Розділ 16. Розкриття таємниці

Наступного ранку втомлені переможці зібралися біля напіврозваленої хатинки химородника на сніданок. Напевне всі добрі боги та доля в цю непросту ніч знаходилися на їх стороні бо убитих серед вартових князя не було. Лише кілька поранених, яких легко зцілив Остромир та Гарномов. Зате з нападників в живих не залишилося ні одного створіння. Лише висока гора потворних трупів на землі, яку довелося збирати й спалювати весь залишок ночі та квасолеподібна в’язниця-кокон їхнього ватажка, що сріблом виблискувала між обгорілими деревами залишилися від непроханих гостей.

Невтомна Вивірка з допомогою Дзвінки швидко заставили стіл різноманітними смачними наїдками. Дружно застукотіли дерев’яні ложки по полив’яних тарілках й чавунному казанку. В повітрі рознісся приємний запах смаженого м’яса, печеної картоплі й квашеної капусти. Заплюскотіли мед, квас та кисіль повноводними ручаями переливаючись з крутобоких глиняних глечиків у місткі дерев’яні горнята. Залунали здравиці за перемогу та подяки богам за допомогу.

Коли з ситним сніданком було майже покінчено Гарномов запалив люльку й пихнувши з неї кілька разів терпким димом промовив до всіх хто сидів за столом:

– Вам напевне буде цікаво знати, що ж все таки відбувалося з усіма нами за останній час?

Всі згідливо закивали головами, а химородник навіть подався вперед, щоб краще чути пояснення Верховного Магістра Братства. Гарномов на це ледь помітно всміхнувся й неквапливо проказав:

– Ні для кого з тут присутніх не є таємницею те, що у нас виникли певні проблеми з надійною охороною нашого князя. Що в палацовому оточенні завівся якийсь зрадник, який почав допомагати нашим ворогам Похмурим Магам. Що в князівстві з’явилися нові дивні і надзвичайно люті тварини-нападники. Та все це лише частина тої правди яку ми могли довірити вам. Насправді в Братстві вже давно підозрювали, що слуги Зла шукають для себе посіпак в найвищому керівництві країни і використовують для цього найогидніші та найжахливіші способи.

Так сталося, що під їх пильну увагу потрапив і сам воєвода Добромир. У бідного чоловіка нещодавно викрали малого онука та шантажем змушували робити те, чого б він зазвичай ніколи б не зробив. Наші провидиці доволі скоро дізналися про це й ми прийняли відповідні міри. Насамперед розповіли про все князеві. Той і порадив до пори до часу не зачіпати самого воєводу, а краще детально вияснити хто за цим злочином стоїть та де слуги Темряви можуть утримувати юне хлоп’я. 

Тож ми разом й розробили цей план. Взявши під особливо пильний нагляд Добромира дозволили йому допомагати Злу під примусом. В той же час найкращі та найнадійніші слідопити Братства шукали його онука. Намагалися визволити бідолаху-хлопчака та розв’язати нам руки для подальших рішучих дій. Хоча довгий час всі ці розшукові потуги були безрезультатними. Мушу визнати, що наші супротивники були надзвичайно обережними та винахідливими негідниками, і ми опинилися в глухому куті.

Коли десять днів тому було здійснений перший напад на князя стало більш-менш зрозуміло дві речі. По-перше – основна мета ворога, життя Красносвіта. По-друге – те, що ми недооцінювали реальну величину загрози й те, що князівський палац вже не є достатньо безпечним для керманича країни. Всі ці міркування змусили нас зробити відчайдушний крок. Зі згоди князя було вирішено переселити його в нічим непримітний будинок на околиці столиці під невеличкою та надійною охороною перевірених людей. Найдосвідченіші Майстри Знань вирахували, що такими князівськими вартовими можете бути тільки ви. Саме в такому поєднанні ваш загін був найбільш боєздатним та найменш вразливим до чаклунства Повелителів Зла. І вони, погодьтеся, не помилилися.

– Але ж Похмурі Маги все рівно б дізналися про цю хитрість від Добромира, – вигукнув Інісмей.

– Вірно, – відповів Верховний Магістр. – Але тільки так ми могли спонукати супротивника до більш активніших дій. Саме цим мали приспати його пильність та чекати на можливі помилки та промахи, щоб використати проти нього.

– То ви хочете сказати, що навмисне підставляли самого князя і нас разом з ним? – вражено запитав Славко.

– І так, і ні, – зітхнув Гарномов. – Саме тут і приховується головна родзинка того хитромудрого плану, про який до речі, знали лише кілька найвірніших людей. Насправді ми влаштували своєрідну пастку для ворога. Замість справжнього князя ви охороняли його двійника.

– Як так? – охнув Крутивус.

– Так, дійсно! – підвівся Красносвіт. – Я лише звичайний кобзар Щебетун, що дуже схожий на Великого Князя, якого попросили зіграти цю дивовижну роль.

– Де ж тоді справжній князь? – вигукнув Вернидуб – Як так могло статися, що ніхто не розрізнити підміни?

– Великий Князь Красносвіт зараз в повній безпеці провадить важливі перемовини з еллінами в одному з їх міст. Підміни ви не помітили тому, що друг Щебетун надзвичайно талановитий актор, до того ж все було досить непогано організовано. При тій першій розмові, вночі, ви дійсно бачили справжнього князя. Це було потрібно насамперед для того, щоб обманути воєводу Добромира. Та як тільки ми з ним вийшли з будинку місце Красносвіта зайняв його двійники, а сам керманич Смарагдового Князівства на драконі поспішив до Еллади.

Що ж до вашої безпеки, то я постарався по можливості і тут все продумати. Правда тут ви мені дещо сплутали плани своїм квапливим від’їздом зі столиці та знайомством з химородником. Проте цей вчинок врешті-решт вдало зіграв нам на руку. Ми не допустили жертв серед мирного населення і водночас здолали грізного ворога.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше