РОЗДАЧА ЗА ЗАСЛУГАМИ

— Ну як усе пройшло, першим спитав Іллю батько, коли той повернувся зі світу де мешкали Чорнобог та Морена. Усі завмерли в очікуванні відповіді. Ілля сів за стіл і подивився на друзів, задумливо почухав підборіддя.

— Не тягни кота за хвоста, всім цікаво чи вдалося? – прогарчав Василь. Гущин підперши руками голову, сказав: — Начебто вийшло, але якось легко, жодних додаткових умов не пролунало. Тільки те що ми й припускали, Мару він бере з собою. У мене таке відчуття, що він чекав нашої пропозиції, і був готовий поступитися більшою кількістю вимог. Думаю тут замішана Макош, мені здалося я бачив її образ, що розтанув в одну мить.

— Може, нас розвели, як малих дітей і Чорнобог знову буде в нашому світі? — схвильовано спитала Марія.

Гущин молодший ненадовго задумався, над столом у невеликій хаті де всі зібралися обговорити те що відбувалося повисла тиша. Кожен намагався прорахувати і продумати ситуацію, що склалася і чим може загрожувати повернення в їхній світ таких могутніх постатей як Чорнобога і Морени. Начебто перед цим усі обговорили, проте залишалися сумніви та побоювання.

— Я впевнена, що вони не порушать слово по Правді, — якось невпевнено промовила мати Іллі.

Той глянув на неї і посміхнувся.

— Думаю ти маєш рацію, не порушать. Перше, це у їхніх інтересах. Друге, у них немає колишньої могутності і ніколи не буде. По-третє, чомусь мені віриться в їхню щирість.

— Що маєш намір робити далі сину? -Запитав Гущин старший.

— Спати, день виявився важким, -відповів батькові син.

Знову цей непроглядний туман і тіні, що танцюють свій зловісний танець. Ілля чекав, він одразу зрозумів куди його закинув сон і чекав появи кота. Як і минулого разу той з'явився несподівано, змусив хлопця мимоволі смикнути несвідомо шукаючи зброю  якої уві сні не було і цього разу.

— Чекав на мене? — прошепотіла величезна котяча тінь.

— Так, — відповів Гущин.

— Так, так, так, — багато разів повторилося в окрузі луною.

— Говори тихіше, — пізно нагадала тінь.

— Що в нашому світі відбувається, — спитав Ілля.

— Новини є в мене різні, цікаві та неоднозначні.

— Олексію Івановичу, не тягніть, самі говорили часу тут мало.

Величезна тінь кота обійшла навколо Іллі, потершись об його ноги.

— Мр, мур, — вирвалося у кота, — вибач, тут важко утримати свою людську сутність.

Слухай мене уважно і не перебивай, якщо будуть запитання поставиш потім.

Вас оголосили в не закону засічної варти і шукають. За будинком стежать,  варто з'явиться на його території вас схоплять. У музеї перебуває п'ять бійців із спеціального підрозділу засічної варти. Офіційно вони займаються вашими службовими обов'язками, ніби підкоряючись Василисі. Не офіційно, чекають на вашу появу для арешту, у разі опору їм дана команда стріляти на поразку.

Друга новина. Ми з Ярославою Федорівно за підтримки та допомоги Василини яка всю увагу відвертала на себе, моталися як обпалені між музеєм та центром. Ми перерили всі архіви і ось що виявили, та й то після того як вдалося встановити чим цікавився в спецхранах Березін.

Виявляється він спадкоємець однієї з гілок царського роду. У його предках були великі князі. І шукав він артефакт під знаком «риби», за старих часів його назвали «Хвіст». У його сім'ї передається з покоління в покоління переказ про могутній артефакт виконуючий всі бажання господаря, який зробив його предка родовитим, багатим.

— Мені це нагадує казку «за щучим велінням», — засміявся Гущин.

- Я просив не перебивати. Так ось, нам стало цікаво, що то за артефакт такий. Ярослава Федорівна скориставшись своїм старовинним знайомством із Змієм Гориничем вирушила до нього до спецхрану Центру. Вибач, місцезнаходження не озвучуватиму з відомих причин. У бібліотеці знайшли один цікавий манускрипт, написаний Абаридом мудрецем із Гіпербореї. Там давався опис судини з божественним ефіром. А ось тепер найцікавіше. Його опис повністю збігається з тим, що дав мені ти, хоч уточнюється — у переказах трапляються артефакти різної форми. Але навіть у той час Абарида, судини з ефіром вважалися стародавніми і міфічними. За записом зробленого мудрецем природа та походження їх залишалося загадкою. Він наводить три версії використання «Хвоста»: перша зброя зниклих цивілізацій, друге - могутність древніх богів укладене в судини і третє - інструмент з яким боги спускалися на землю творити свої чудеса. Я схиляюся до першого та другого варіанта разом узятого. Посудина це інструмент богів багатоцільового використання, як для нас зараз смартфон, ним ми спілкуємося на відстані вже навіть з відеозв'язком, спілкуємося в чатах, застосовуємо його як фотоапарат і використовуємо ще багато різних функцій і програм. Може згодом смарт набуде вбудованої функції захисту господаря, сигнал лиха і місце знаходження він вже може послати. А уявивши собі стародавній гаджет богів із необмеженими можливостями. У руках добра, скільки всього хорошого можна зробити, а як потрапе такий гаджет до зла? Крім опису самого «Хвоста» та попередження про використання його злими силами, Абарид дає зрозуміти, у його руках виявився такий артефакт і він постарався надійно сховати його від людей та нелюдів. Як користуватися судиною у манускрипті опису не наводилося. Може сам учений не знав або не хотів знати боячись наслідків, аж надто він наполегливо попереджав про використання знаряддя богів і не раз. Ми зацікавилися походженням та природою даної знахідки. Однак нічого точного та розумного знайти не змогли, навіть за допомогою Горинича, хоча він надав нам усю бібліотеку закритого відділу спецхрану Центру. Ще раз повернувшись до історії життя Ємеляна Березіна та його предків, прочитавши бабусину версію знаменитої казки, ми знайшли безліч збігів. Нам здається артефакт такого рівня згадується у великій кількості казок. Одна дала поштовх усім подіям, що відбуваються зараз, як ти здогадався, казка про Ємелю та щуку. Правду кажуть казки — відлуння старовинних історій. У казці є частка казки, решта переказана безліч разів історія чийогось життя. Щука виконувала всі побажання людини, яка володіла нею, а найімовірніше артефакт «Хвіст».