Все іде своїм ходом

   Новий день настав і труп пропав, а щоденна звичка залишати коробку під дверима нікуди не зникла. Трохи інформації про Номер 1:" Аманда Мітчел була однією із тих, хто постійно відвідує вечірки і кожен вечір проживає, як останній. Із багатої сім'ї, мала завжди все саме найкраще. Вчилась в елітному коледжі на дизайнера. Роль - організатор. Завдання - влаштовувати вечірки в останній день тижня. "Номер 2 прочитала ці записи і Номер 3 задалась питанням:" І невже справжній організатор вважає, що цієї інформації достатньо знати про людину? Чи можна таким чином дізнатися про те, чому вона тут? І чи є ці причини взагалі?" "Ми завжди шукаємо причини у всьому, але можливо їх і немає. Та простіше думати, що це все кара за наші гріхи. Цього з'ясувати нам не вийде, адже ми, навіть не можемо дізнатись хоч щось про наші реальні життєві шляхи"- заявила Номер 7. Номер 9 в свою чергу не хотіла всіх засмучували тим, що не знайшла яд, який використовувався для вчорашнього убивства. І сказала, що розгадка вже близько і залишилось тільки перебрати декілька варіантів. Але Номер 5 мала чим порадувати допитливих:" Шмат тканини, що був знайдений на місці злочину - це ласкуток сукні і зараз ми виясним чиєї саме". Вона акуратно переглянула сукні всіх і шматочок ідеально підійшов до сукні Номер 7". Номер 7 замітно змінилась в обличчі і почала заперечувати свою причетність до убивства. Номер 5 спокійним тоном, ніби не чуючи її, попросила всіх зібратися на цьому самому місці о 15.00. Номер 9 в свою чергу вирішила погуляти в саду, де потім сиділа на лавці в самоті. Час від часу вона відволікалась, щоб помилуватися красою саду. "Які чудові квіти тут ростуть - це просто неймовірно. Їх на подвір'ї настільки багато, що купа прекрасних видів просто залишається непомітною на фоні інших. Ось як..." Номер 9 не завершила свою думку, невдовзі до неї підійшла Номер 5 і в них відбувся конструктивних діалог. Принаймні, так здавалось зі сторони, бо історія не розголошує деталей. В зазначений час вони разом прибули до вітальні. Купа думок вертілась в голові у Тейлор. Від підозр до зовсім незначимих, ось як ця:" Ніхто не зняв ці святкові і незначні сукні, крім Номер 4 і Номер 10, не дивно, бо воно не підходить для спорту. А чому обід не готовий, можливо Номер 7 думала, що всі її підозрюють в убивстві і будуть думати, що їжа отруйна. А де вона, до речі?" Тоді Номер 5 почала говорити: "Нам з Номер 9 відомі нові деталі вбивства. Перш за все був знайдений яд і це аконітин. Він знаходиться у рослині, яка називається аконіт - квітка і вона росте у нас в саду. На мою думку Номер 8 бачила, як вбивця зривав ці квіти, її увагу привернув той факт, що для цього заняття він використовував рукавички, в іншому разі у нас би був тільки один труп. А продовження ви самі знаєте. Номер 6 стала жертвою своєї істерії і порушивши правила поплатилась життям. В убивці не було ніякого сенсу підходити до Номер 1 в коридорі, адже яд потрапив до неї в організм набагато раніше. Тим більше шматок сукні був відрізаний за допомогою ножиць це зрозуміло по його краях. Тобто це була спроба підставити Номер 7, яка абсолютно не винна. І хтось її бачив взагалі?" Тут всі мов би вийшли із ступору і метушливо побігли хто куди. Номер 2 знайшла за будинком труп Номер 7 і покликала туди дівчат. Нове місце злочину знаходилось там, де зазвичай нікого немає. В Номер 7 очевидно не було причин ходити тут, тому скоріше за все вона пішла сюди з тим, кому довіряє. Та, хто убила її явно була сильнішою, вона прижала Номер 7 до стіни, прикриваючи рукою рот, таким чином перешкоджаючи криками, перерізала горло кухонним ножем. Номер 9 взялась подивитись труп, а Номер 5 залишилась з нею і попросила всіх іще раз зібратись у вітальній через годину... Іще одні збори почались. Номер 5 взяла папір, ручку і попросила кожного написати щось правою та лівою рукою. Це прохання для дівчат здалась дивним, але в них не було сумлінь на рахунок змісту цих дій, адже Номер 5 завжди подавала вірні ідеї. Залишок дня пройшов без особливих пригод.  

   Наступного ранку все продовжились, продовжились: безкінечні збори, які не були безглуздим, просто надто частими. І вже по-традиції біографія вбитої Номер 7:"Далорес Рональд, одна із тих, про кого кажуть: ніколи не думає на перед. Була знайома із Номер 6 до того, як сюди потрапила. Вони обоє були захоплені ідеями вийти вдало заміж. Працювала на стойці реєстрації в готелі. Роль - кухар. Завдання - готувати сніданок, обід і вечерю для всіх." Труп, як завжди, хтось забрав. Тейлор, яка порядком вже всім набридла знову почала свою промову:" Тепер нам з Номер 9 відомо, хто убив Номер 7. Убивця взяла ніж з кухні і єдиний свідок цьому - мертвий. Вона підвела її за дім і прикрила рот, прижала до стіни та зробила розріз на горлі. Але цього було не достатньо для негайної смерті, тому зразу після цього було зроблено ще декілька розрізів, які були достатньо глибокими щоб пошкодити голосові зв'язки. І вчора ми з'ясували, що всі ми - правши. Це ніяк не звузило круг наших підозрюваних, але при аналізі рани стало ясно, що її зробив правша, стоячи спереду, судячи по характеру порізів. І тому ми зрозуміли, що все сталося саме за версією, яку я оголосила раніше. А тепер слухайте уважно. Якщо така глибока рана була зроблена спереду, то потік крові мав замастити собою одяг вбивці. Оскільки ніхто не прийшов в окровавленій сукні - вбивця, та хто змінив одяг. Або Номер 4, або Номер 10. Першою я спробувала знайти сукню Номер 4 у пральній, проте її там не було, тоді я зайшла до її кімнати і в шкафу помітила сукню з кров'ю на ній." Тоді Номер 5 витягнута сукню з пакету, підтвердивши свої слова. Номер 4 змінила вираз обличчя і почала кричати та звинувачувати всіх навколо." Нам потрібно вбити її поки ще хтось не постраждав"- невпевнено сказала Номер 9. "Я згідна з тобою, проте ми не маємо уподібнюватись їй"- відповіла Номер 5:"Принесіть хтось мотузку." Номер 3 пішла до кладової кімнати, де знайшла потрібний предмет. Повернувшись вона міцно зв'язала Номер 4. А Номер 2 почала допит: 
- Навіщо ти це все робиш? 
- Це не я. 
- А хто тоді? 
- Я не знаю. 
- Не обманюй. 
- Я кажу правду. Я причетна тільки до вбивства Номер 7. 
- Ну добре. Тоді чому ти вбила її. 
- Очевидно, що це раеліті шоу на виживання. З цього будинку вибереться тільки один, той, хто залишиться в живих. 
- І ти подумала, що Номер 7 убивця і вирішила діяти на ввипередки. 
- Саме так. Все вказувало на те. Реальний убивця до сих пір серед нас і вона не зупинится. Все сталося занадто швидко. 
- Навіть якщо це правда, ми тебе не розв'яжем, поки не виберемося звідси і тоді поліція вирішить, що з тобою робити. 
- Ні, не потрібно. Вона уб'є мене. 
- Тоді це буде перше заслужені убивство за цей час. 
- Я не хочу помирати. Я буду кричати поки ви мене не розв'яжете. І я не жартую. 
І вона справді не жартувала. Крики були настільки потужними, що на долю секунди всі аж підскочили. Проте звільняти Номер 4 ніхто не хотів. Дівчата займатись своїми справами протягом дня, не зважаючи на постороні звуки. Але в одну прекрасну мить звуки зупинитись і Номер 5 пішла перевірити, чи все в порядку. На справді Номер 4 просто охрипла і вже не мала сил кричати. Вже вечором люди помітили, що Номер 4 - мертва. Її вдарили ножем не один раз у область живота. Вона не могла кричати, в силу того, що зірвана голос. Вона так не хотіла померти, але сама приблизила свою смерть. "Скоріше за все вона казала правду"- підмітила Номер 9."Це точно. Але нічого цікавого вона нам так і не повідомила. Номер 9, ти бачиш щось що нам допоможе?"-спитала Номер 5."На жаль, нічого такого, проте мені не завадить додатково іще раз оглянути труп"-відповіла дев'ята.