Вбивство в найпровінційному місті

Глава 12

Урок фотографії

Справи Ірини рідко розходились зі словами. Загорівшись ідеєю фотографічної справи, вона з самого ранку наступного дня після прогулянки в «Ермітажі» приїхали до будинку Філіппова. Було ще дуже рано, чоловіки щойно поїхали на службу. Олімпіада в своїх покоях вдягалась для ранкової прогулянки. Коли дівчина влетіла в кімнату, Олімпіада була здивована таким раннім візитом. Навіть подумала про найгірше, що помер барон. На щоках Ірини горів нездоровий рум’янець, і весь її вигляд промовляв про поспішність, з якою вона одягалась.

Замість вітання у господині вирвалось:

- Що сталось?

Запитання збило з пантелику гостю. Вона тяжко дихаючи, застигла на місті.

- Нічого. Доброго ранку!

- Доброго? – ніби запитуючи привіталась Олімпіада.

Ірина махнула головою, наче підтверджуючи, що ранок таки добрий. І сказала:

- Ти ще не готова?

- До чого?- збентежено запитала Філіппова.

- Як до чого? До уроку фотографування!

Олімпіада розгубилась. Вона не очікувала, що подруга вчора говорила серйозно. І вже від сьогодні вони будуть разом вчитись фотографічній справі.

- Так ми не будемо вчитись?- засмутилась дівчина.

Олімпіаді стало шкода подруги. Тяжко зітхнувши, вона сказала:

- Для початку я одягнусь, а потім ми навідаємось до салону пані Сухозанет.

- До тієї божевільної з фотоапаратом?

- Взагалі-то, ти теж хочеш стати «божевільною з фотоапаратом», - образилась за знайому Олімпіада.

Ірина зашарілась. Потупила очі в підлогу. Вона мріяла бути, і «божевільною з фотоапаратом,» і «божевільною на велосипеді», і навіть «божевільною на самоході»!

Панянка Косиця ледь дочекались, коли вони нарешті вирушили до «Салону фотографії». Від нетерпіння вона ялозила по сидінню. Щойно екіпаж зупинився, дівчина вистрибнула на тротуар, в думках підганяючи подругу.

Олімпіада з усмішкою спостерігала за дівчиною. Поспіх був зовсім не зайвим. Майже щоранку Віра Захарівна вирушала до міських садів та парків робити фотографії. В салоні на пів дня залишалась помічниця. Вірогідність, не застати пані Сухозанет, була чималою.

Про нових відвідувачів «Салону фотографії» оповістив дзвіночок. В кімнаті було досить темно. Ірина зщурювала очі, щоб розгледіти товар на прилавках. В кімнаті було досить темно.

- Доброго ранку. Чим можу прислужитись? - доброзичливо запитала помічниця фотографині.

- Доброго ранку. Ми хотіли б бачити пані Сухозанет,- сказала Олімпіада.

- Вам пощастило. Віра Захарівна зараз вийде.

- Ми почекаємо.

Подруги відійшли до стелажів із фотографічними товарами. Та невдовзі в кімнату зайшла сама господиня салону.

Помітивши Олімпіаду, вона здивовано заголосила.

- Пані Філіппова! Яка несподіванка! Добрий ранок!

- Добрий ранок, Віро Захарівно! Ми до Вас по справі. Дозвольте відрекомендувати Вам мою подругу, Ірина Миколаївна Косиця.

- Віра Захарівна Сухозанет. Дуже приємно,- промовила господиня салону і простягла долоню.

- Навзаєм, - промовила дівчина, потискаючи руку.

- Так чим можу бути корисна? – запитала пані Сухозанет.

- Бачите Віро Захарівно, Ірина Миколаївна теж мріє навчитись фотографувати. Не могли б Ви разом нас вчити?

Пані фотографиня пильно оглянула Ірину. Зовнішній вигляд останньої її задовольнив.

- Не бачу тому перешкод. Ми здається домовлялись зустрітись завтра? – Запитала у Олімпіади пані Сухозанет.

- Так.

- Але знаєте, якщо Ви вже приїхали, то могли б поїхати зі мною. Сьогодні я планувала познімати в «Зеленому гаю». Якщо бажаєте можете до мене приєднатись, - запропонувала Віріа Захарівна.

- Ой! Це чудово! – радісно пропищала Ірина.

- Ми залюбки, - погодилась за обох Олімпіада.

Парк «Зелений гай» користувався особливою популярністю у містян. Нерідко тут проводили народні святкування та благодійні вечори. Місце на диво було розкішним влітку. Зелень трави та дерев розсипаючись по горбах, обривались гранітними скелями, що височіли над річкою Камянкою, яка впадала у розлив річки Тетерів. На найвищому пагорбі розміщувалась дерев’яна альтанка. Панянки полюбляли відпочивати тут після прогулянки стежками парку, які наче змії оповили берег. Ними можна було спускались до самої води. Відвідувачі без страху впасти у воду, із задоволенням любувались живописними пейзажами, прогулюючись доріжками обнесеними балюстрадою. Далі за течією був невеликий дерев’яний причал з човнами. Кращого місця для зйомок годі було й шукати!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше