Глава 22

Лікарські дачі

Хто може вибрати найкраще місце для літнього відпочинку? Відповідь на це питання була точно відома в Житомирі. Це лікарі. Саме вони перші збагнули, що круті скелясті береги Тетерева найкраще підходять для відпочинку. Тому і заходились вище по течії від «Зеленого гаю» будувати свої дачі. Літні будинки розташовані на житомирських пагорбах навіювали на деяких містян спогади про подорожі до Швейцарських Альп.

Влітку в місті людей залишалось мало. Студенти та учні роз’їжджались по домівкам. Нагріта бруківка посилювала задуху, і всі хто міг, ратуючись від спеки і смороду міста, їхав поправити здоров’я та відпочити. Лікарі, шукаючи спокою, переселялись на берег Тетерева. Пацієнти ніколи не закінчувались. І навіть в знелюдненому місті люди умудрялись хворіти та отримувати травми.

Крижанівським невимовно поталанило. Старий лікар закривши свою практику виїхав з міста, а свою дачу виставив на продаж. Так невеликий дерев’яний двоповерховий будинок з невеликим садком став їх власністю.

Подружжя мало двох синів, які навчались у Першій Житомирській чоловічій гімназії. Констанція Францівна з нетерпінням чекала канікул, щоб нарешті в досхочу провести час з дітьми. Крижанівські переїхали на дачу, де молодше покоління могло до наснаги купатись, загоряти, ловити метеликів і ганяти з такою ж дітворою як і вони.

Ян Станіславович щоранку їздив по своїм лікарським справа. Благо, місто було зовсім поруч, лише місток перейти.

На прохання барона де Шодуара, подружжя запросило до себе погостювати трьох невгамовних подруг: Ірину, Олімпіаду Аристархівну і пані Сухозанет. Барон хотів відправити відпочивати і пані Вальд. Але вірна помічниця на відріз відмовилась покидати господаря.

Свіже чисте повітря та затишна атмосфера пішли на користь пані Сухозанет. Невдовзі вона бігала зі своїм фотоапаратом вздовж берега, вишукуючи найцікавіші ракурси. До неї поперемінно приєднувались то Ірина, то Олімпіада. Все частіше вони ставали героїнями фотознімків.

Безтурботність нугою розливалась навколо. І навіть відлюдькуватій вдові було хороше. Вона з радістю спостерігала за купанням Ірини і Олімпіади. Подруги відходили далеко у безлюдні міста, і, заховавшись у густий чагарник, у самісіньких тонких сорочках заходили у воду. Тканина, швидко намокнувши, ставала майже прозорою. Проте вони того не помічали, радісно борсаючись у воді. Бризки від їх пустощів розсипались на всі боки, переливаючись діамантами. В ці хвилини вони були схожими на дві річні німфи. Не раз Вірі Захарівні кортіло зробити фотографію на пам’ять. Але здоровий глузд втримував її від цього. Такі знімки нікому не покажеш, бо вони могли б вщент зруйнувати життя подруг. Благополуччя жінок було дорожче найкращого знімку.

Щоразу Ірина кликала пані Сухозанет приїдатись:

- Віро Захарівно! Ходіть до нас! Вода тепла наче молоко!

На що фотографиня відповідала:

- Я краще познімаю. Тут дивовижні краєвиди

Вдосталь побавившись у воді - подруги сідали на сонечку, щоб просушити сорочки. Теплий вітерець тріпотів їхнє волосся. За пів години, й волосся, й одяг ставав зовсім сухим, і подруги повертались на дачу. Інколи подруги брали з собою до річки кошик з їжею. Тоді вони влаштовували невеличкий пікнік.

Купання було не єдиною забавою. Барон де Шодуар дотримав слова, Ірина, окрім новенького англійського ровера на пневматичних колесах, отримала спеціальне вбрання велосипедні штани і блузу. Корсет при їзді на велосипеді заважав, тому його не одягали. Щоб не шокувати обивателів, жінки розмістились в садку Крижанівських. Олімпіада довго уважно розглядала веломашину. Перевірила плавність ходу педалі. Обережно осідлала велосипед і рушила. Дедалі в певніше вона їхала стежками в садку. Хід ровера був незрівнянно плавнішим, між у «кісткотяса» на якому вона колись вчилась їздити. Олімпіада щасливо розсміялась. Її дзвінкій сміх луною розлився далеко за межами саду. Очі її засяяли яскравіше дорогоцінних каменів. На шоках проступив рум’янець. А вуста застигли в посмішці. Трохи проїхавшись, вона повернула у напрямку подруг, і за мить зістрибнувши з велосипеда стояла біля подруг.

- Олімпіадо, завмріть,- попрохала майстриня фотографії,- Якби Ваш чоловік міг Вас зараз бачити, він би точно закохався ще раз.

Після цих слів шоки Олімпіади запалали ще яскравіше.

- Тепер моя черга, - нетерпляче підстрибувала на місті Ірина.

З боку їзда на велосипеді виглядала легкою. Дівчина рішуче перекинула ногу, осідлавши велосипед. Олімпіада разом з синами Крижанівських,Стасем і Владком, підстраховували.

- Намагайтеся тримати руль рівно. Я допоможу, - порадила жінка підтримуючи,- став ноги на педалі та крути їх вперед. Хлопці будуть тримати ззаду, щоб ти не впала.

- Не потрібно, я хочу спробувати сама.

- Ну добре, - лукаво посміхнувшись, погодилась Липа.

Помічники відійшли від велосипеда. Ірина міцно тримаючи руль, одночасно застрибуючи на сидіння, і тисла на педалі. При цьому дивилась вона на ноги. Замість того щоб рушити, велосипед почав завалюватись на лівий бік. Дівчина інстинктивно виставила праву ногу в бік, намагаючись втримати рівновагу. Пів секунди їй вистачило, щоб зрозуміти марність своїх дій. Вона кинула руль. Велосипед остаточно осів на землю. А дівчина зупинилась стоячи над ним з широко розставленими ногами.