Вбивство в найпровінційному місті

Глава 23

Сестра

Колись звична річ, як зустріч з католицькою черницею, стало справжнім дивом. Після невдалого повтання на початку 19 століття в немилість імперії стали не лише поляки, а і католики в цілому. Тож не диво, що влада всіляко сприяла закриттю монастирів, як одному із опори віри. Приймати нових ченців та черниць було заборонено. А монастирі, в яких кількість ченців була менше восьми душ, ліквідовувались. Так у всій Волинській губернії не залишилось жодного католицькою жіночого монастиря.

Хоча в Житомирі продовжувала розміщуватись резиденція єпископа Луцько-Житомирської дієцезії, черниць давно в місті не було. А тут не чувана справа католицька монахиня. І не встигло місто оправитись від здивування, як наступного дня містом поширились страшні чутки: католицьку черницю вбили.

Напруга в місті досягла свого апогею. Губернатор, не чекаючи щотижневої докладу, терміново зібрав нараду. Необхідно було терміново знайти якогось цапа відбувала.

Знайшли вбиту на березі Кам’янки жінки, що вийшли прати білизну. «Місце можливо не дуже й людне, але однозначно вони були не перші, хто побачив тіло. Хто хотів би бути звинуваченим у вбивстві? От і не зізнавались, і поліцію покликали пізно після полудню.»- розмірковував Ромишовський. Гірко позітхавши судовий слідчий другої дільниці взявся до роботи.

Поліцейські, що з ним працювали, вже звикли до його дивних методів. Місце події очепили і чекали поки слідчий з військовою сумкою огляне кожен клаптик території. Не любив Ромишовський, коли поліцейські витоптували землю, вишукуючи знаряддя вбивства та інші докази. Прискіпливо сам робив огляд. Хоча і не по чину було те йому робити. Поліцейські стояли навколо місця вбивства в очікуванні. Здавалась, що цей дивний чолові по земельці поповзає, поповзає, а потім назве ім’я вбивці.

Мало хто знав, що талановитий слідчій захоплювався ідеями пана Рудого[1]. Мріяв про створення дактилоскопічного кабінету та службових собак як в Києві.

Каміл Мануілович, уважно дивлячись, під ноги підійшов до тіла. Вже не молода жінка лежала на лівому боці. На ній були сліди боротьби. Головне покривало в районі правої скроні було забруднено. Натруджені руки черниці були в порізах і крові. Жінка намагалась дати відсіч нападнику, однак сили були не рівні. Випростовуючись, чоловік помітив блиск сонячного променя. Цей блиск, що відбивався від невідомого предмета, зацікавив чоловіка. Нахилившись ще раз над тілом Ромишовський простягнув руку до предмету, що маже повністю прикривався чернечою рясою.

- Фотограф,- махнувши рукою, покликав слідчий.

Чоловік із громіздким фотографічним апаратом хутенько підійшов до тіла.

- Сфотографуйте в цілому тіло, голову, обличчя, руки, порізи на животі. І ось тут, бачите, щось блищить.

Каміл Мануілович відійшов давши більше місця фотографу для роботи. Останній не обмежився лише вказівками слідчого, роблячи купу знімків з різних ракурсів. Сам слідчий в це час оглянув землю навколо тіла на предмет доказів. Ретельно описав місце події в блокноті. Зробив декілька замірів. Дочекавшись кінця роботи фотографа, Ромишовський знову підійшов.

Обережно витягнув предмет, що його зацікавив. Ним виявились окуляри. Одна лінза була розбита. Слідчий старанно вишукав всі друзки скла. А потім разом з окулярами поклав їх до конверту, щільно загорнувши в пакунок.

- Сфотографуйте ще цей камінь, на ньому здається кров.,- попрохав слідчий.

Камінь також обережно загорнув. Більше нічого цікавого знайти не вдалось.

Вже надвечір слідчий потрапив до резиденції Єпископа. Довго пояснюючи хто він і що хоче йому вдалося зустрітись із гостями єпископа із Львівської дієцезії.

Ромишовського провели простору залу з великим столом і грамофоном. Меблі в кімнаті були добротними. В кімнату зайшов ксьондз з із дівчиною в білих одежах – послушницею.

Ромишовський коротко пояснив про ціль візиту, запитавши про вбиту черницю:

- Коли Ви в останнє її бачили?

- Бідолашна сестра Марія. Господь забрав її душу до себе,- перехрестився ксьондз,- Вчора вона була на вечірній. А після вона попросила дозволу, вийти подихати повітрям. Від задухи їй було важко дихати.

- Одна?

- Так. Сестра Агнешка залишилась читати молитви.

- Вельми перепрошую. Ви ж розумієте, сталось вбивство, і я не можу не запитати. Яка ціль Вашого візиту?

- Ми з сестрою Марією приїхали супроводжувати сестру Агнешку. Сестра Агнешка сирота і виявила бажання стати нареченою Господньою. Наш монастир найближчий.

- Чи були у Вас якісь конфлікти?

- Помилуйте! Ми люди Божі. Все було добре.

- Які у Вас були відносини?

- Які можуть бути відносини у духовного наставника і черниці?

- Можливо в місті хтось недоброзичливо відізвався?

- Ні. Мені про таке не відомо.

- Добре. Що Ви можете розповісти про сестру Марію.

- Сестра Марія в серці Бога мала. Була привітна, добра. Я не відаю, хто міг взяти такий смертний гріх на душу!

- Сестра носила окуляри?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше