Глава 17. Крістіан ♡

♥

Ніколас незнає про нашу «дружбу» з Адою, але після сьогоднішнього ранку, напевно дізнається. Чесно кажучи, я не хотів ще більше руйнувати стосунки з батьком Ади, але так вийшло. Люблю діяти людям на нерви, тимпаче коли вони мене ненавидять. На мене чекає довга й нудна розмова з Ніком це я знаю на 100%. Від думок мене відволік телефонний дзвінок. 
– Ало, ну що там? – запитав Сашко. 
– Все добре, але є одна проблема.
– Вони в тебе ніколи не закінчаться, – тут я погоджуюсь. – Зустрінемось? 
– Так, давай в тебе вдома. В клуб не має бажання їхати. 
– Гаразд, чекаю. 
Якщо хтось не знав, Сашко мій двоюрідний брат. Наші мами рідні сестри. Колись нас не можна було назвати братами. Ми завжди підставляли один одного, абсолютно завжди. Бувало й бились. Але пройшов час ми подорослішали й зрозуміли, що ми не чужі один одному. Ми два дорослі хлопці з однаковим характером. Рідніших за його в мене немає. За двадцять хвилин я був біля квартири Сашка. 
– Привіт, брате! – Сашко зустрів мене з не дуже хорошим настроєм. 
– Привіт, що такий хмурий? 
– Аліса. 
– Зрозуміло, – я зайшов до квартири та пішов до кухні.
– Розповідай, – сказав Сашко. 
– ..., тай отаке! – розповів Сашкові історію яка відбулася вранці.
– Ти в своєму репертуарі, – Сашко підпалив цигарку, – але що там з Ніком? 
Я не встиг щось відповісти, як добрячий кулак «прилетів» мені в лице. 
– Що за... – розвертаюсь й бачу Ніка. – Нік, я все поясню. 
– Поясни! Поясни якого дідька ти спиш з моєю сестрою, коли в тебе є баба!? Вирішив, що вона легка здобич!? Хотів трахнути й забути? Не вийде! Вона не така, – кричав хлопець. 
– Що ти сказав!?  
– Стоп!!! – крикнув Саша. – Можете нормально поговорити? Дорослі люди, а поведінка п'ятирічної дитини в обох. 
– Я не спав з нею і можу все пояснити, – спокійним тоном сказав я. 
– В тебе є десять хвилин! – сказав Нік й сів на стілець. 
– По-перше, з Адою я не спав. По-друге, вона не здобич, а по-третє... Я незнаю, – безсило сів на стілець. – Я справді незнаю. Ада мені подобається і це не просто дівчина на одну ніч. Мені насправді подобається її сміх, очі, посмішка й навіть цей нестерпний характер. Я незнаю, що зі мною. 
– Ти закохуєшся, – зробив висновок Сашко. 
– Яке закохується? Що ти верзеш? Нічого, що в його є дівчина? 
– Ти знаєш, що я її не люблю, – сказав я. 
– Різниці нуль! Ти з нею! Решта мене не цікавить. 
– Я знаю! – врешті-решт крикнув я й піднявся зі стільчика. – Я знаю, що з нею, але нічого з цим не можу зробити! Вона погрожує батьковим бізнесом й здоров'ям, розумієш ти чи ні!? Я незнаю, що мені робити, просто незнаю... Ада дійсно мені подобається. Я намагався не думати про неї, навіть не спілкувався декілька тижнів, але я не можу без неї! Просто не можу! Зрозумій мене! – останні слова я просто кричав. Хлопці мовчали, а я намагався заспокоїти себе, щоб не рознести цей будинок.
– Я зрозумів тебе і не маю нічого проти ваших стосунків. Але якщо ти не покінчиш з Каріною я за себе не ручаюсь, – підійшов до дверей. – І ще... Не розбивай вдруге її серце. В неї ще все життя попереду. Після цих слів хлопець вийшов з кімнати. 
– Тобі потрібно терміново їхати до Каріни. Якщо ти зараз з нею не поговориш, потім буде пізно. 
Я без слів встав й вийшов на подвір'я. За тридцять хвилин я був у квартирі дівчини. 
– Що ти хотів? – сказала Каріна й пішла до вітальні. 
– Давай поговоримо, як дорослі люди. Що тобі від мене потрібно? 
– Я вже тобі казала. 
– Чому саме я? 
– Кріс, я незнаю. Мені самій прикро, що так сталось! Ти дійсно хороша людина і я не хочу так з тобою вчиняти, але я не можу по-інакшому. Батько сам вирішив все і якщо я не погоджуюсь з його умовами, я втрачаю все. А я не можу так, не можу, розумієш? – дівчина переходила на крик. В деяких моментах я її розумію, але чому саме я? 
– Каріно, зрозумій в мене є дівчина яку я люблю. Я всім серцем хочу бути з нею, але не можу, тому що є ти, – Каріна вмить перетворилася на крижану королеву й холодним тоном сказала: 
– Не потрібно витрачати свої сили на марні розмови. Зараз я тебе не хочу бачити, а коли захочу – повідомлю. Напевно. Бувай. 
Дівчина пішла до спальні, а я без настрою й сил поїхав до своєї квартири. Залишившись із своїми думкам віч на віч хотілося кричати. Кричати про внутрішній біль, кричати про те, який світ не справедливий. Чому я не можу бути з людиною, яку кохаю? Навіщо це все затіяв? Чому її серце було розбите? І що робити з дівчиною, яка погрожує? Я роблю все не правильно, я розіб'ю Аді серце і я це знаю. Але я не можу по-інакшому! Не можу. Господи, дай мені сили пережити це все.