Від ненависті до кохання один крок

Глава 25

Брат забрав мене майже відразу. Навіть не питаючи, що сталось привіз мене до клубу та віддав ключі водієві. Зайшовши в середину відчула себе некомфортно, давненько я тут не була. А ще згадуючи події, які відбулися декілька років тому, взагалі хочеться звідси втекти. Пройшовшись поглядом по залу, наткнулася на знайомі мені очі. Господи, це ж вони... Сльози покотились по щоках, а дівчата миттю опинилися біля мене. 
– Адо, сонце! Ми так скучили! – мої вже дорослі дівчатка почали обіймати мене із всіх сторін. 
– Дівчата... Марго, Алісо, Анжело вибачте мене, прошу вибачте! 
– Це ти нас вибач, – сказала Аліса. 
– Ми хотіли... 
– Я не знаю, що ви хотіли, але чорт забирай, Адо я так скучив! – Сашко посміхнувся такою рідною посмішкою й зненацька взяв мене на руки та почав обіймати. 
– Сашко, відпусти! – хлопець послухався й поставив мене на місце. – Ти просто не уявляєш, як я скучила за тобою, за всіма вами... 
– Адо! – крикнув Марк, побачивши нас всіх разом. 
– Марк, – відійшовши від всіх, побігла на зустріч хлопцю. 
– Боже, як я скучив! Ти що собі надумала, дівчино!? Кинути нас вирішила? – запитав хлопець, коли ми підійшли до всіх.
– Та ви що! Ніколи, я більше ніколи не хочу покидати вас! 
– Надіємось на це, Аделіно Олександрівно! – звідки не візьмись вийшов Адамс. Чорт забирай, що він тут робить?
– Ще одне слово в мою сторону і ти забудеш, як на світ з'явився, – підійшовши ближче до хлопця, забрала з його рук віскі та випила до дна. – Ну що, любі? Ходімо веселитись? – дівчата із задоволенням підійшли до мене.
– Ненормальна, – почула здалека і так само здалека показала середнього пальця. Алкоголь добряче вдарив по голові та ногах. Сміливість не знала меж, тому побачивши хлопчину, який крутився біля мене цілий вечір, почала відверто цілувати посеред залу. Руки хлопця спустилися на мої сідниці й почали вправно погладжувати їх. Я в свою чергу почала тертися об його єство, яке вже не могло дочекатися свободи. Хлопець ричав у мої губи, а мені це божевільно подобалося. Господи, якби я знала, що буду поводити себе, як остання лярва, то нізащо в світі сюди не приїхала б. Незнайомець відсторонився й хотів взяти мене за руку, щоб втілити в реальність бажану мрію, але щось пішло не так. Мій любий брат з посмішкою диявола вдарив чоловіка, а позаду його я побачила не надто веселого Кріса. Його божевільні очі були все ближче й ближче, я почала відходити назад, але його рука різко схопила мене за зап'ястя й повела на вихід. Крістіан силою завів мене до машини та рушив з місця. Всередині все трусилося, страх не покидав мене. Я намагалась кричати й вийти з машини, але все коту під хвіст. Ми під'їхали до будинку хлопця. Біля мене відкрились двері і я під натиском хлопця вийшла з машини. Він знову взяв мене за руку та ми зайшли в середину. 
– Адамс, чорт забирай! Ти мені скажеш, що відбувається? 
Хлопець підійшов надто близько, чим змусив притиснутись до стіни. Його рука грубо торкнулась моєї талії, стиснувши її до болю. Моє дихання можна було почути за кілометри. Страх, пристрасть, бажання й ненависть зійшлися в єдине ціле. Кріс ще сильніше притиснув мене до стінки. 
– Такого ти хотіла? Хотіла щоб тебе трахнули прямо в клубі? Хотіла відчути його член у собі? Відповідай! – у хлопця поїхав дах. Він наскільки голосно це крикнув, що я відчула себе мишкою в його тіні. Я не знала, що робити. Плакати, сміятися, кричати? 
– Я не чую! 
– Так, саме цього я хотіла! Мені набридло кожен день помирати через тебе. Я хочу жити, хочу бути коханою. Зрозумів? 
– Дурепа... То чому ти не побігла до його, чому зараз тут? 
– Бо я кохаю тебе! – крикнула в обличчя хлопця й відчула, як сльози покотилися по моїх щоках. Сильні руки хлопця закинули мене на його плече та понесли до кімнати. Він кинув мене на ліжко й відразу накрив губи шаленим поцілунком. Мої руки проникли під його футболку, яка за секунду вирушила до інших речей. Кігтиками впивалася в його шкіру з кожним разом все сильніше й сильніше. Мені не вистачало його... Сукня з божевільним тріском рвалася від жорстоких та мужніх рук вже не хлопчини, а чоловіка. Вдихала його аромат, наче останній ковток свіжого повітря. Він кусав мої губи, ніжно торкаючись рукою моїх грудей. Своїм коліном розтулив мої ніжки й тихеньким голосом сказав «насолоджуйся».
– Поцілуй мене, – сказав хлопець, вийшовши з мене. Повернувшись до його, ніжно провела рукою по його гострим вилицям. Він дихав так, ніби до його вперше торкаються. Обережно притулилася до його та поцілувала. Поцілунок був таким ніжним та бажаним, ніби лікувальним. Хлопець відсторонився й заглянув в мої очі.
– Спи, – сказав й загріб мене в свої обійми.
Прокинулася я від головного болю, мабуть й справді багато випила. Крутилася по тому ліжку, як в'юн. 
– Чорт, як же ж погано! – встала з ліжка й зустрілася з темнотою. Підняла телефон з підлоги та глянула на годинник. Лише п'ята тридцять, але потрібно вибиратися з цього будинку. Поглянула на Адамса, який так солодко спав. За 10 хвилин я була зібрана й таксі вже чекало на вулиці. 
– Солодких снів, мій Крістіан, – ще разочок поглянула на хлопця й побігла донизу.
Прокинувшись вдома о сьомій ранку з неабияким бажанням піднялася з ліжка. Не знаю, що мною керує, але в мене дуже й дуже хороший настрій. Піднявшись до кінця з ліжка, одягнула неймовірно м'який халатик та побігла до душу. Зробила декілька масочок, полежала у гарячій ванні та покрасувалася милим личком у відображенні дзеркала. Вийшовши з ванної кімнати з посмішкою на лиці, почимчикувала до гардеробної, де обрала свій сьогоднішній одяг. Неймовірно красива сукня бузкового кольору ідеально підкреслювала мою тонку фігуру. Ніжки підкреслила високими білими лодочками. Поверх сукні одягнула подовжений білий жакет. Волосся легенько підкрутила та нанесла ніжно-нюдовий мейк. Усміхнувшись своєму відображенню, побігла донизу. 
– Ммм, як смачно пахне... 
– Я готую твої олюблені млинці, доню, – сказала мама і я побачила її радісну посмішку. 
– Я так давно їх не їла. 
– Адо, ходи до нас, – почула голос сестри й побачила, що вони сидять за нашим сімейним столом. Відразу захотілось плакати від ностальгії, але я стримала сльози та посміхнулася новому життю. Поцілувавши брата та сестру, сіла до столу. 
– Що там сестро голова не болить? – із сарказмом сказав брат, а сестра почала сміятись. 
– Йди ти, Нік! 
– Що там за сміх? – крикнула мама з кухні. 
– Просто наша Аделіна вчора відпочила на славу... – брат не встиг договорити, як я вдарила його під столом своїми прекрасними підборами. 
– Айййй...
– Адо, ти знову б'єш брата? – з усмішкою сказала мама. 
– Він перший почав!
– Ви як малі діти, – мама поставила тарілку з млинцями на стіл та сіла біля нас. – Що там на роботі? 
– Все під контролем, продажі зростають, партнери задоволені, тому перейматися немає сенсу. 
– Моя ж ти розумничка.
– Нік, ти довго будеш їсти? 
– Господи, нестерпна. Та йду я. 
– Ми пішли, всіх цілую. 
– Адо, а хто мене завезе до університету!? – крикнула сестра. 
– Візьми мою машину, ключі в кімнаті, – не дослухавши сестру, вийшли з будинку. 
Брат відкрив двері своєї машини та подав руку. 
– Нік, я тут думаю... 
– Думаєш? – засміявся брат. 
– Я зараз вдарю тебе.
– Все, все. 
– Можливо, мені купити квартиру та з'їхати?
– Що тобі тут не подобається? – брат припаркувався біля офісу та уважно глянув на мене. 
– Я просто... Я не знаю, можливо...
– Ніяких можливо, Адо. Я теж вже не юнак, але живу біля мами, тому що в неї крім нас нікого немає. Якщо її бажанням буде, щоб ми з'їхали, тоді ми з'їдемо, а зараз ні! – брат вийшов з машини та відкрив мені двері. На вулиці було пасмурно, але настрій був хорошим. Чортовий Кріс вміє піднімати настрій. Зайшовши до офісу, всі працівники дружелюбно посміхалися та завзято працювали. Не знаю чи ця посмішка була щира, але мені байдуже. Головне - робота. Брат здивовано дивився на це, а потім почав сміятись, зрозумівши, що я вже встигла показати працівникам хто тут хто. Я зайшла до кабінету, поклала речі на місце, скинула пальто та підкурила цигарку на балконі. Вдихнула в себе цей жаданий дим та полегшено видихнула. Знаю, знаю, що треба кидати цю гидоту, але не можу. Це вже погана звичка, без якої не зможу жити. Мимоволі посміхнулася, коли згадала ніч. Це ж треба так напитися... Головне не попадати на очі своєму ексбойфренду. Чому? А яка ж нормальна дівчина втікає після сексу? Втрачаю розум, коли знаходжуся біля його. Здоровий глузд махає ручкою і зникає, наче в тумані. 
– Ох, Адо! – сказала сама до себе та повернулася до кабінету. – Дідько, Адамс! Що ти тут робиш? – закричала, побачивши Кріса на моєму робочому столі. 
– Чекаю пояснень, Аделіно Олександрівно. 
– Яких ще пояснень? – зробивши вигляд, що нічого не було хотіла пройти повз його, але не тут то було. Рука чоловіка зупинила мене і я опинилася в міліметрах від його губ. Тільки не зараз, Адо не дихай! Не потрібно... Все пропало. Вдихнувши його запах, ноги відразу підкосилися, але Кріс мене втримав. Він уважно роздивився моє обличчя й зрозумів, що я повністю під його контролем. А що я можу зробити? Я як стінка стою, слова сказати не можу. Дурепа. Хлопець вдихнув мій аромат і задурманеним поглядом глянув на мене. 
– Хм, цигарки... Цікаво, – Адамс в мить зіскочив зі стола, а вже за секунду я була на його місці. Однією рукою він ніжно провів по моїй відкритій ніжці та хитро подивився на мої губи. Рука спустилася нижче. Він повільно водив пальцями навколо мого живота. Впевнено можу сказати, що дихання збилося на першому ж дотику хлопця. Не думаючи про моє "проти" він впевнено заліз у трусики. Мої кігтики відразу вп'ялися в плечі Адамса і я забула про все на світі, а він користуючись моментом різко увійшов в мене. Глухий стогін вирвався з моїх вуст, голова автоматично відкинулась назад.
– Дивися на мене! – з нотками дратування сказав хлопець. Я чесно хотіла щось зробити, але не могла... Просто скорилася йому. 
– Ще трішки...
– Ахх...
– Обережно, – я піднялася зі столу. Кріс допоміг сісти на ліжко, але сам сів на стіл. – Адо, в мене два запитання. З якого почати? 
– Першого. 
– Чому я прокинувся сам? 
– Емм... 
– Точну й конкретну відповідь! 
– Я не знаю, мені було соромно за вчорашній вечір і... 
– Тобі було соромно за те, що ти сказала? 
– Так... Тобто ні... Тобто не знаю, – відвела погляд від його очей на стінку, чим роздратувала Кріса. Він присів навколішки до мене та рукою повернув моє обличчя до себе. 
– Я тобі казав дивитися мені в очі, коли йдеться про щось важливе! Мені набридли ці ігри, я хочу бути з тобою. Я хочу щоб ти була моя, розумієш? Я знаю, що тобі боляче від минулого, але мені теж не легко. Я готовий прийняти свою помилку й готовий розповісти правду, – він ніжно гладив щічки, торкаючись моїх губ. – Ти мені потрібна, Адо. 
Він дивився з такою любов'ю на мене, що інших слів я просто не могла сказати. 
– Я кохаю тебе, Кріс.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше