6

Білий місяць з цікавістю визирнув з-за кошлатих хмар і завмер над мертвим лісом.

Мало хто брав до уваги його цікавість, відкриваючи перед ним свої таємниці. Лумір був єдиним свідком того, що таємно відбувалося в Ілланеллі, але з радістю ділився своїми знаннями тільки з тими, хто вмів бачити.

Ось і зараз він з цікавістю зазирнув в темні віконниці похмурого замку серед Мертвих земель.

- Ти впевнений, що всюди подивився уважно? - в голосі невідомого вловлювалося його роздратування.

- Так. Переміщення дійсно пройшло кілька годин тому. Він встиг доставити дівчинку за призначенням.

- Ця інформація з достовірного джерела?

- Так, Видючий встиг підтвердити, що все пройшло як треба.

- Що ти маєш на увазі під словом «встиг»? - чоловік у капюшоні вперше підняв голову і подивився на свого співрозмовника.

- Ми більше не можемо вийти на зв'язок з Видючим. Мені шкода. - Його співрозмовник схилився в поклоні, як і раніше намагаючись триматися в тіні.

- Ти простежив? Де маг?

- Я простежив за порталом. Знайшов місце, де він виплюнув мага.

- Мага знайшов?

- Ні. Він впав в мертвому лісі.

- Він міг вижити?

- Без допомоги. З порожнім резервом. Я сумніваюся. Я виявив сліди залишкової магії - він самостійно розвіяв портал, тим самим знищивши останню зачіпку.

- А місцеві могли йому допомогти?

- Виключено. Вони обходять Мертві землі стороною.

- Все одно перевір. Маг занадто багато знає. Те, що він забрав звідси принцесу нам на руку. Поки на руку. Я впевнений, що зараз вони не будуть її чіпати. Принцеса має зрости. Але те, що ти більше не можеш вийти на Видючого, мені зовсім не подобається.

- Може він помер?

- Це було б дуже погано і на шкоду всьому нашому задуму.

- Я все ще раз перевірю.

- Перевір. Ми не повинні недооцінювати противника. Іди.

Легкий помах широким рукавом і з кімнати вилетів худий кажан, розчинившись у сутінках.