3

- Не смій іти! Не смій! Чуєш?

Вона хотіла відмахнутися від нав'язливого голосу, що кричав у її голові, але це погано виходило.

- Лідіє!!!

Ненька?

- Прокидайся!

- Мамо?

Перед очима все пливло, але вона все ж змогла побачити рідне обличчя.

- Як же так? Ти ж померла. Я сама бачила твоє тіло. Я була присутня на обряді твого єднання з Айяаал!

- Тихіше. - Ласкава рука торкнулася щоки, знімаючи самотню сльозу. - Все вірно.

- Але як же?

- Ти, моє дитя, ще до народження обіцяна Айяаалу.

- Ліе?

- Ти вже знаєш?

- Мене так назвала відунка.

- Вірно. Ти була обіцяна Айяаалу не просто як жриця, а як його ліе.

- Це хіба не одне й те саме?

- Ні, моє дитя. Звання ліе отримують тільки пов'язані кровними узами з Айяаалом або його верховні жриці.

- Рада Семи?

- Так.

- Але я не входжу до Ради Семи.

- Вірно. Ти стоїш набагато вище, моє дитя. Я перебуваю поруч з Айяаалом вже досить довго, щоб зробити припущення, що створений ним світ вмирає.

- Що? Хіба це можливо?

- На жаль це так.

- І нічого не можна з цим зробити?

- Бачиш, - вона ласкаво посміхнулася, - ти говориш, як справжня ліе.

- Мамо!

- Я все життя була його Слухаючою. До мене ставилися з належною пошаною, але і тільки. Твій батько нічого не бачив за справами держави, якою правили нащадки Айяаала. Він не чув нікого крім правителя. Ховався за своєю могутністю і втратив сім'ю. Ледве народившись, ти була занадто слабка, щоб триматися за життя. Я зневірилася просити про допомогу. В той день я пішла на відчайдушний вчинок. Раз я Слухаюча Айяаала чому б йому не почути і мене?

- Ти говорила з Айяаалом? Він почув тебе?

- Так, моя дитино. Айяаал почув мене. Мені навіть не довелося звертатися до жриць. Він помирав і вже зневірився почути хоч один голос, звернений до нього, а не до внутрішнього его.

- І ти звернулася до нього за допомогою.

- Так. Він почув мене. І він дав мені допомогу в обмін на обіцянку.

- Що ти йому пообіцяла, мамо?

- Я сказала йому клятву вірності.

- І віддала мене...

- Ні. Йому було достатньо моєї клятви. Він вилікував тебе, Лідіє.

- Я не зовсім розумію, чому тоді я стала ліе.

- Це через мене.

- Чому? - вона намагалася вдивитися в обличчя матері, але воно постійно розпливалося, немов покрите тоненьким серпанком.

- Принісши йому клятву вірності, я почула, як Айяаал запитує, чи прийму я у відповідь таку ж клятву від нього.

- І ти погодилася?

- Так, моє дитя, я погодилася розділити разом з ним і загибель, і відродження як його супутниця.

- А як же батько?

- Я була вірна обом до дня смерті. З того дня я повністю належу Айяаалу.  Він сам вибрав тебе й ще двох дівчат у свої ліе. Ви - його магічні доньки.

- Що? Ти розігруєш мене?

- Я не посмію. Ви обрані для того щоб провести принцесу.

- Леді Ліону?

- Ні, моє дитя. Ви повинні відшукати і провести його доньку. У день моєї смерті Айяаал пішов разом зі мною і більше не дивиться за цим світом. Тепер все в руках ліе та обраних. Твоїх руках, моє дитя.

- Я не знаю що мені робити? Де мені шукати інших ліе?

- Айяаал знайде спосіб зв'язатися з тобою. А тепер вибирайся з цієї мертвої петлі. Давай! Прокидайся!

Вона дійсно повинна бути сильною. В ім'я Айяаала! В ім’я Ілланелли!

Різкий поштовх в груди змусив її глибоко вдихнути і відкрити очі.