Глава 18

— Ти знаєш… — почала я.

Айден хмикнув. Ах, так, ми на брудершафт не пили, щоби на «ти» розмовляти, але вже пізно. Якщо почала, то вже не припиню.

— Ви знаєте, мені ще ніхто ніколи не пропонував такого.

— Це для твоєї ж безпеки. Ти, звісно, гарна, але я можу запропонувати лише місце поруч із собою в ліжку. Ну, поки портал не відновиться, а ти не вилетиш із відбору. Як на мене, дуже вигідна угода.

Я подивилася на нього з-під напівприкритих вій.

— Я пас, — я закотила очі. — Ми з то… з вами взагалі не знайомі.

— Ось і познайомимося, — продовжив нахаба, — ближче, але якщо чесно, — Айден в одну мить став серйозним, — раджу вивчити етикет цього світу. Усе ж тобі ще тут виживати певний час.

— Тут як би я кого не вижила, — усміхнулася я, але з погляду Айдена зрозуміла, що зморозила щось не те.

Ну, так, якщо згадати того мужика з ножем, а потім і сам ніж, який влетів у картину… Авжеж. Хтось не заспокоїться, поки не переб’є добру половину учасниць.

— З відбором взагалі легко і просто. Тут немає подруг. І не може бути, — сказав Айден і простягнув мені книгу.

Я зі страхом подивилася на неї.

— Можеш почитати. Тут є багато чого цікавого.

— Вона мене зжере.

— Книги нікого не їдять. Якщо ти говориш, що вона сама до тебе прийшла, отже, вона хотіла, щоби ти її прочитала. Подружись із нею. Магічні книги люблять, коли їм корінець чешуть.

Я з побоюванням простягнула руку й торкнулася корінця. Книга різко сіпнулася в мій бік. Я заверещала.

А ця Величність! А він взагалі заіржав яки кінь! У-у, жартівник.

— Я жартую. Бери, вона тебе не зачепить, — Айден уже нормально простягнув мені книгу.

— Ну й жарти у вас, — обурилася я. — Не буду я її брати.

— Там ще парочка книг про світи й відбори є, але ця зможе розповісти тобі багато про драконів і королівства. А іноді там може з’явитися й таке, чого в жодній книзі немає, — усміхнувся він і відвів погляд убік.

— Гаразд, — видихнула я, коли книга з’явилася переді мною.

Та сама, через яку я мало не навернулася зі сходів.

— Незабаром наступне випробування.

— А якщо я пройду ці випробування? Ну, так — від нудьги, — уточнила я.

— Я однаково не зможу з тобою одружитися, — гірко сказав Айден. — Просто доживи до кінця відбору або провали випробування.

***

Айден пішов із бібліотеки, а я, притискаючи книгу до себе, теж вийшла. Зіткнулася мало не ніс до носа з Вериною. Ніякої води в її руках не було.

— О, леді, — видихнула вона, ховаючи за спину руки.

Дивна вона якась.

Я зараз же дала їй книгу. Торкатися до цієї штукенції не хотілося.

Отже, просто піти з цього світу я не могла. Гаразд, з цим розібралися. Тепер із самим світом. Він розділений на п’ять королівств. У кожному з них є свій король. І в кожного з цих королів має пройти свій відбір наречених. Уся річ у тому, що між цими королівствами лежать великі землі вільних територій, але вони заселені драконами. А для людей таке сусідство вельми смертельно небезпечне. Іноді дракони роблять набіги на людські території, і тому маги відбиваються від них.

Скажете, а до чого тут відбір наречених? Уся річ у тім, що маг-король входить у найсильнішу фазу тільки тоді, коли одружується з дівчиною, обраною міткою. Точніше, спочатку вона проходить відбір нарівні з іншими, а потім тільки за результатами випробувань вона стає його дружиною. Ця мітка підсилює зв’язок між магом і його обраницею, і так король набирається сил, щоби стримувати драконів.

Від цієї сили залежить усе королівство й люди, що живуть у ньому.

Я нервово проковтнула, коли прочитала про це. Гаразд, якщо сидіти на місці, то я вилечу з відбору. Усе логічно.

Дивовижна книга — «Полювання на драконів». У ній можна знайти навіть коротку історію. Але головне — вона більше не намагалася мене ні з’їсти, ні понадкушувати. Всю дорогу до покоїв була в спокійному стані.

І на ліжку теж усе було добре, хоча я напоготові тримала сковорідку. Її я взагалі тримала не тільки проти книги, а і проти непроханих гостей. Не скажу, що до мене хтось ще ліз, але про всяк випадок далеко я її прибирати не стала. Біля дверей стояли вартові, але щось я їм не дуже довіряла. Упустили ж вони нападника. А раптом їх підкупили?

У-у, нікому не можна довіряти.