Глава 23

— Тут у зв’язку з дивним чином відкритими магічними здібностями моєї сковорідки, — я перехопила її зручніше і зважила у руці, — до ліжка ви ще не скоро доберетеся.

Обличчя Айдена вмить посерйознішало. Він важко подивився на мене. Ще б пак: я щойно відкрито погрожувала голові держави. І тут на його обличчі розпливлася посмішка. Я навіть злегка розгубилася від такої раптової зміни емоцій.

— Хах. Мабуть, дарма я тобі сковорідку зачарував, — продовжував посміхатися Айден, — ще ненароком зачепиш мене.

Він простягнув до мене руку й заправив локон, що вибився із зачіски. Приємне тепло промайнуло між нами, коли він до мене доторкнувся.

Світ потьмянів в одну мить. Полум’я спалахнуло в руці Айдена, повільно перетікаючи в мене. Пролунало утробне гарчання поруч зі мною. Я подивилася в очі Айдена. У них плескалося полум’я, а зіниці стали вертикальними. Як тоді в клубі.

Я кліпнула, і марення зникло.

— А що це було? — запитала я, здивовано дивлячись на короля.

— Зніяковіла поруч із прекрасним чоловіком? — усміхнувся він.

— Та ні. У те… вас зіниці стали вертикальними, і полум’я спалахнуло, — пояснила я.

Брови Айдена полізли вгору.

— Ти що, книг про драконів перечитала? — усміхнувся він.

— Ні! Я взагалі-то такого ж дракона бачила, коли ти до мене в клубі доторкнувся, — обурилася я.

Та блін! Не можу я з ним «викати». Ну от не можу — і все. Знаю, що так не можна й так далі. Але Айден замислився.

— Перед переходом у ваш світ я був на драконівських землях, — почав Айден. —

Тоді на нашу групу напали дракони. Причому один із них був таким сильним, що мої люди ледве ноги винесли, а мені довелося з ним битися, щоби відігнати. Ліси палали, усе горіло. Я втрачав своїх людей. Навіть Нідрейн отримав важкі рани в тій битві.

Оу, так ось що за опіки на шкірі безпечників.

— На мене теж потрапило полум’я того дракона, — продовжив Айден. — Дракони володіють неймовірною магічною енергією. Мабуть, я якимось чином ввібрав частину драконячої магії, і твоє видіння — усього лише відгомін тієї сили, яку взяв на себе я.

Він показав свою руку, злегка засукавши рукава. Ні опіку, нічого. Чиста шкіра. Дуже дивно навіть.

— Дракон помер? — уточнила я, намагаючись уявити собі все це.

— Не знаю, — відповів Айден. — Я майже нічого не пам’ятаю, що тоді сталося. Отямився я вже тут, у замку.

Перед очима так і розгорнулася картина бою. Ось у польоті Айден, загорнутий у темряву. Перед ним той величезний дракон із мого видіння. Вони кружляли в повітрі, раз у раз нападаючи один на одного. Битва була на рівних. Чорним дощем на землю падали люди короля, але він не здавався. Кружляв навколо дракона, намагаючись відігнати його.

Сили були рівні.

Вони обидва були поранені. Обидва хотіли захистити своїх. Обидва були на межі…

— Ось і все, — сказав Айден.

Я ніби прокинулася від якогось сну.

— Ого, — прошепотіла я.

— Так що? Залишитися з тобою на ніч?

— У вас є інші учасниці відбору, — я виставила перед собою сковорідку.

— З ними не так цікаво. Вони не з іншого світу, — сказав він, упираючись грудьми в неї.

Навіть злегка нахилився. Ось же гад причепливий! Я ж і погодитися можу.

— А я навіть не учасниця вашого відбору, — відрізала я.

— Ось це й цікаво. Може, з тобою все взагалі потрібно робити протилежно від нормального?

Я замислилась. Мітка на моєму плечі почала поколювати. А що… можливо, і є в його словах правда. Адже в будь-якому випадку вона мені допоможе проходити випробування. Ось як сьогодні. Як би я не хотіла поцілувати того хлопчину заради провалу випробування. Але ж я не хотіла! Гаразд, мітка та ні до чого була.

Але раптом я приречена на успіх у цьому відборі? Але Айден. Він же жах ходячий! Навіщо мені такий бабій потрібен? Це він мені то ліжко, то ще щось пропонує. Мені потрібен нормальний і правильний. А не король з іншого світу!

Тут ще й видіння ці дивні! Так, гаразд. Розберемося.

— Підемо від зворотного, — запропонувала я. — Як то кажуть, якщо не можна змінити ситуацію, то очоль усе неподобство. Отже, можна домовитися. Тобі ж потрібна наречена з твоєю зеленою позначкою. Правильно?

Він кивнув.

— Отже, я допоможу якій-небудь дівчині дійти до фіналу, якщо я так легко проходжу всі випробування. Ти з нею одружишся і я вирушу додому, а ти залишишся щасливий і задоволений із дружиною.

Айден замислився, поглядаючи на мене.

— Думаєш, це можливо?

— От тобі сподобалася якась із дівчат? Гаразд, не відповідай. Це ж відбір, а, отже, будемо вибирати, — я клацнула пальцями.

— Ну, з цим я й сам розберуся, — задумливо сказав король. — Щоби стати моєю дружиною, учасниця повинна володіти силами.

— Але в моєму світі немає дівчат із магією! — обурилася я. — А нас однаково сюди тягнуть?

— Сил немає, але вони можуть з’явитися поруч із королем. Я, пам’ятаю, читав, що колись давно одна з учасниць відбору з вашого світу перемогла в ньому і стала королевою. Але насправді під силою розуміється не магія, — усміхнувся Айден. — Королева отримує магію після весілля з королем і стає майже його рівнею.

— Ого, як цікаво. Отже, і магічна сила може стати предметом полювання для учасниць відбору?

— Так, усе може бути, — безтурботно стенув плечима Айден. — Гаразд, я піду розбиратися, хто мені там подобається, а ти дивись — обережніше проти ночі. Верина тебе вже зачекалася.

Двері до покоїв відчинилися. Верина відскочила від дверей і зараз же присіла в реверансі. Ось же, підслухачка.

— На добраніч, Кіро.

— І вам, Ваша Величносте.