Глава 24

— Дорогі учасниці відбору! — оголосив розпорядник відбору Бертран. — Ви всі вчора пройшли випробування на вірність нашому королю Айдену! Вітаю.

Ми обмінялися поглядами з дівчатами. Я, звичайно ж, отримала найбільше поглядів презирства і зверхності. Тільки Маріка подивилася на мене дружньо.

— Сьогодні у вас не буде випробувань, як і не буде короля Айдена. Він знову вирушив до кордонів із драконами, — продовжив Бертран. — Але король запропонував провести вам усім день разом. Подружитися, так би мовити.

Айден пішов із замку? Подружитися суперницям? Він що, реально не розуміє, що тут кожен сам за себе?

Мітка на плечі заболіла. Я схопилася за неї. Ох, щось мені не сподобалася ця ідея. Мене й так учора книга покусала, коли я повернулася до покоїв. Довелося до ночі їй корінець гладити й читати! А та ще гарчала на мене. Проте прочитала багато цікавого про магів-воїнів, які боронять королівство від драконів. Дійсно, у панівного короля одна з найпотужніших магій, яка передається спадкоємцям. З цією силою можуть зрівнятися хіба що ті, хто приймав раніше кров дракона. На цьому моменті я глянула на Верину, що шила бантики на моїх сукнях.

Але ці прихильники ордена драконячої крові мали вельми нестабільну магію. Загалом, усі маги мають запас енергії, що дозволяє їм чаклувати. Чим більше вони тренуються, тим кращі результати. Ну, природно, знать і привілейовані мають значно більший запас магічної енергії. Король же — найпотужніший із магів, який може з легкістю боронити королівство від драконів.

Але ж один із драконів зачепив Айдена в бою. Вони побилися, а після цього король не пам’ятав, що відбувалося? А раптом дракон із ним вирішив чимось поділитися? А раптом я насправді вийшла в якийсь астральний вимір, зустрілася з тим драконом і поранилася об його луску? Тому й мітку отримала!

Еге ж, тут навіть Айден не знав, що сталося й чому так із міткою вийшло.

— Леді Кіро? — дівочий голос виманив мене із мрій.

Маріка підійшла до мене.

— Так? Доброго ранку, леді Маріко, — відгукнулася я.

— Може, ми могли б пройтися, погуляти замком?

Я глянула на Верину. Вона несамовито вдавала із себе святу невинність, заламуючи руки.

— Добре, але я без служниці не піду.

— Хм, так, звісно, — усміхнулася Маріка. — Я без охорони теж не ходжу. Це просто жах якийсь. Але король Айден сказав, що п’ятнадцять учасниць, які залишилися, охоронятимуть куди ретельніше. Я так боюся.

— Ну, вовків боятися — у ліс не ходити, — підбадьорила я її. — Ну, як учора потанцювали?

Маріка густо почервоніла.

— Король Айден був до мене безмежно добрим. Тільки потім йому довелося піти до саду, — сказала вона.

Ну, хоч його ніхто туди не послав.

Хм, Нідрейна не було в залі. Мабуть, пішов з Айденом, а то я вже подумала, чому б не довести вчорашнє до кінця, поки короля не буде в замку.

— А, ну так.

— І ви так швидко втекли з тим хлопцем.

— Ох, він більше злякався, — я усміхнулася.

Дівчина хихикнула мені у відповідь.

Ми попрямували з Марікою до виходу із залу. Деякі дівчатка теж розбилися на невеликі групки.

Я відчула чийсь колючий погляд, спрямований мені в спину. Хм, а це та дівчинка, брюнеточка. Я зупинилася на місці. Так, у нас це так і продовжиться. Не можна зараз порозходитися по замку.

Потрібно подружитися. А то вигадав Айден всілякі заморочки з мітками! Даєш дівочу дружбу. Так, дивись, і не пристукнуть нікого. Хоча в мене був досвід перебування в жіночому колективі, який доводив зворотне.

— Так, дівчата, — я вийшла вперед.

На мене майже не звернули уваги. Тільки Маріка притиснула руки до грудей, дивлячись на мене.

Гаразд, з такої позиції мене ніхто не буде слухати. Я попрямувала до трону, проходячи повз дівчат. Ті розступалися, але перешіптувалися між собою. Я навіть помітила, що вони розбилися на дві купки. Хм, цікаво, це до чого такий поділ?

— Дівчата! — я гаркнула і плеснула в долоні, опинившись поруч із троном.

Усі застигли на місці, з переляком дивлячись на мене.

Тільки брюнетка насупилася і якось особливо злісно дивилася на мене.

— Тут нам король сказав, щоб ми подружилися. Ось мене Кірою звуть, — представилася я.

— Простолюдинка? — на мене гордовито подивилась брюнетка. — Як ти наважилася наблизитися до трону нашого короля?

Я здивовано перевела на неї погляд. Вона ж своїм поглядом просто намагалася спопелити мене.

У її руці спалахнула вогненна куля.

— Пані — чаклувати не можна, — вставив Бертран. — Леді Айзо, опустіть вогненну кулю. Король Айден дійсно хотів, щоб ви знайшли спільну мову.

— Ось-ось. Він нам взагалі сказав подружитися, — я показала пальцями лапки. — Але, думаю, це марно.

Усі охнули.

— Дівчата, ну серйозно. Один мужик на стількох красунь.

Дівчата перезирнулися між собою.

— Він — король, а, отже, найсильніший з усіх, — вставила Айза.

— І? Воно вам треба? Це всього лише один мужик.

— Мітки відбору не дадуть нам звідси піти, — похитала головою одна з іншої компанії. — Та і стати королевою хоче кожна.

— Ви — простолюдинки, — хмикнула Айза. — Те, що мітка вам допомогла, ще не означає, що хтось із вас стане королевою.

— А ти вся така знатна, — гаркнула одна, але тут же сховалася за іншими, — Айзо.

— Якщо мій батько дізнається, як ви тут спілкувалися зі мною, то на ваші сім’ї чекатиме покарання, — продовжила Айза.

— Воу, легше! — гаркнула я.

Так, моя ідея заходила в неправильне річище. Отже, у нас тут вищий світ проти низів.

— Ніхто нікого не буде гнобити. У вас тут…

— А що, якщо ви народилися в батьків із золотими ваннами, то тепер усе? Найголовніші? — знову пролунало з іншої купки.

Тільки Маріка стояла окремо, дивлячись то на одних, то на інших.

Айза ж, стервозина така, знову вийшла вперед.

— Це ти нам?

Я вискочила вперед. У руках сковорідка. Без неї вже нікуди не ходжу. Встала між двома протиборчими фракціями.