Глава 25

— Готування? — Айза насупилася. — Це справа простолюдинів.

— Ну, нічого страшного. Короля потрібно підтримувати завжди! — продовжила я. — А підтриманий король — нагодований король. До того ж нам потрібно показати себе з кращого боку всім разом.

— Але якщо ми приготуємо щось, то будь-яка може отруїти іншу, — купка простолюдинок подивилася на знатних. — Знать то й зовсім відома тим, що не гребує подібними способами усувати ворогів!

— Правильно. Тому ми будемо готувати не кожна свою страву, а одну спільну — і тільки для короля. Наприклад, можна приготувати борщ! — запропонувала я, але, побачивши обурені обличчя, додала: — Це не бойовий щит, а суп за особливим рецептом.

Дівчата знову перезирнулися між собою.

— Дівчата, хто б не став королевою, не варто одна на одну нападати. Адже це може потім у майбутньому стати величезною проблемою. А король не всіх може зупинити. Він, врешті-решт, не екстрасенс, не може всіх зупинити й за всіма встежити. А ще королівство від драконів захищає! Мужика безумовно потрібно годувати!

Ні, ну це правда. Дівчата наймають когось, можливо, навіть намагаються отруїти. А слуги в замку — ну, їм просто хочеться зайву монетку заробити. Ось тільки монетка може коштувати чужого життя. І не сказала б я, що прямо всі такі. А, можливо, ці всі найманці просто підіслані учасницями. Але хто знає, чим це все закінчиться.

Дівчата знову повели плечима, хтось хмикнув.

— Леді Кіра має рацію, — тепер уперед вийшов Бертран. — Король Айден буде безмежно радий, якщо його наречені щось зроблять для нього. Так, тут зрозуміло, що дружиною може стати тільки одна, але чому б і не спробувати разом попрацювати?

Айза стояла й дивилася на всіх так зарозуміло, що просто жах.

— От і добре. Я організую польову кухню в тронному залі, — сказав Бертран після паузи. — Зараз вам сюди принесуть продукти і під керівництвом леді Кіри ви зможете приготувати суп для короля.

Бертран плеснув у долоні.

Двері до зали відчинилися.

— Я просто вирішив трохи прискорити вашу ідею, поки ви вмовляли інших, — відповів розпорядник на мій здивований погляд.

До зали вносили столи, а потім і казанки. Бертран знову клацнув пальцями й посеред залу з’явилися дрова, спалахнуло полум’я, а зверху опустився величезний казанок.

— Дуже добре, — усміхнулася я. — Хоч воду не доведеться тягати.

На столах почали з’являтися ножі, обробні дошки й продукти.

— Ось. Варта простежить, щоби жодна з дівчат не застосувала ножі одна проти одної.

До стін миттю встали лицарі в обладунках. Що ж, так навіть краще. Безпечніше, я сподіваюся. Згуртувати дівчат уже не здавалося якоюсь недосяжною або дивною ідеєю.

Ми взялися за готування. Я коротко розповіла, що і як потрібно нарізати, які інгредієнти й коли додавати. Першими в казанок вирушили картопля і м’ясо. Слідом ми поставили на засмажку інші овочі.

Айза хоч і вдавала із себе цяцю, але таки нарізала якісь продукти. А ось моя знайома Маріка, навпаки, навіть питала в мене, як правильно. Ох, отже, вона теж зі знатних. По дівчині з першого погляду цього й не скажеш відразу.

Приємний аромат ширився залою. Усе складалося чудово. Дівчата навіть поступово почали зближуватися між собою. І вже не стояло питання, що хтось із простого народу, а хтось народився зі срібною ложкою в роті.

Нехай хоча б зараз і сьогодні вони будуть одним цілим без жаги до влади.

Ну, і заразом можна простежити, чи не спалиться хтось. Хоча хто при здоровому глузді буде труїти короля?

Я навіть замислилася: а якщо моя мітка взагалі не зникне? Тоді мені доведеться тут залишитися! І це найжахливіше. Раптом Айден одружиться, а мене так і не перенесе додому. Ну, якщо в мене якась особлива мітка, то й наслідки теж будуть особливими. Я так думала.

Відганяла від себе похмурі думки й замислювалася над тим, яку кар’єру я можу побудувати тут. Ні, ну не сидіти ж на шиї Айдена до кінця життя.

Борщ варився, ваблячи своїм ароматом. У мене в самої слинки в роті погрожували розлитися морем по підлозі.

Задоволені дівчата дивилися на плід своєї праці. Купки вже збилися в одну юрбу. Головне, що більше ніхто не дивився ні на кого ані з презирством, ані з очевидною перевагою.

Я підійшла ближче до казанка. Прийшов час перевірити, що там та як. На вигляд майже готове.

Поруч зі мною встали дівчата, позираючи на спільне вариво.

Вигадала: якщо я не зможу зняти мітку й повернутися додому, то займуся кухнею. Або взагалі відкрию ресторан. Гроші тільки потрібні, але нічого. Розберемося. В Айдена в борг візьму за втрачені на відборі нервові клітини й сиве волосся.

— Це що тут відбувається? — гаркнув Айден.

Ми всі різко здригнулися. Дівчата розбіглися в боки і тільки я залишилася посеред залу.

Король у запиленому, брудному плащі й у дорожніх чоботях прямував до нас.

Він без упину дивився то на казан, то на мене.

— А ми тут із дівчатами вечерю готували.

Айден завмер, з недовірою дивлячись на казан.

— Всі чудово постаралися, — продовжила я.

— Так, Ваша Величносте, — вийшов уперед Бертран. — Дівчата готували вам сюрприз.

— І хто вигадав?

Я помітила, що кілька дівчат захотіли вийти вперед, ледь не штовхаючись ліктями.

— Спільна ідея, — сказала я. — Вирішили побалувати вас.

Айден примружився, не зводячи з мене погляду.

А ідея ця непогана, але він похитав головою. Таки так, я наполегливо не допомагаю собі вилетіти з відбору! Він має рацію.

— Ваша Величносте, — Бертран встав між нами. — Готувати столи для спільного обіду?

Айден коротко глянув на нього.

— Так, звісно, — і перевів на дівчат млосний погляд, неквапливо ковзаючи по всіх.

Хтось умлів, а ось Айза, навпаки, підморгнула королю. І чого він так на ній погляд затримав? У-у, ну звісно, там є на що дивитися. Гей, а чого я так думаю про те, що він на неї дивиться!