Глава 3

А зал порожнів. Настільки помітно порожнів, що ставало ніяково. Майже нікого не залишилося, крім мене, Крісті й пари бабусь, які стояли біля стінки, злегка похитуючись.

Чудовий відбір наречених, а можна навіть сказати — шоу «Холостяк» по-середньовічному. Усіх невинних дівчат вигнали, а найчесніших залишили. І неважливо, що учасниці, які залишилися, стояли й похитувалися. Проте можуть особисто королю висловити побажання, щоби підвищив пенсію.

— А можна мене теж виключити з відбору? — сказала одна немолода жінка. — У мене троє дітей. Королевою, звичайно, бути дуже почесно, але діти… Або можна їх хоча б перевезти сюди?

Мені здалося, чи король насупився?

— І в мене двійня. Але я не проти вам народити ще. Можна й моїх привезти?

Цікаво, тобто він такий немолодий, тому й наречені на відборі теж не всі молоденькі. А він ще й досвідчених захотів.

Конфузик. А ось правильно. Нічого людей з інших світів тягати. Ох, щось я злегка недобре почуваюся. Невже токсикоз нагадує про себе? Так наче ж добре все було. Цікаво, а медицина тут є? Раптом що станеться. Я ж на обстеженні була, мені сказали, що все добре, проінструктували, як і що буде відбуватися, а якщо відчую гострий біль у животі, наказали миттю все залишати й мчати в лікарню.

Але тут у мене поки живіт не болів, тільки злегка паморочилося в голові.

До зали повернулися дівчата з зеленими стрічками.

— Отже, — продовжив цей Гіллеберт. — Я виберу між вами, милі дами.

— Так нечесно, — голосила поруч зі мною Крісті. — Він же їх вигнав, а тепер повернув. У них же мітка мала згаснути.

— Стривай, тобто мітка зникає? — вхопилася я за ниточку.

— Так, коли король відсилає одну з наречених, мітка гасне. У кожної з наречених є магія, яка й підтримує світіння мітки.

— Магія?

— Ну, для оборони королівства від драконів. Тільки не кажи, що ти не знаєш.

— Ні-ні, я все зрозуміла. Дракони, магія. Просто не зрозуміла щодо мітки, — я вдавала із себе місцеву. — Не з’ясувала щодо неї. Так що там щодо неї, вона зникнути має?

— Взагалі, іноді для захисту королівства, у якомусь із поколінь королів, у дівчат королівства спалахують мітки. Це означає, що на кордонах королівства гасне магія, і будь-якої миті дракони можуть прорватися і знищити все, — пояснила Крісті. — Тому це велика честь — стати нареченою і бути корисною для королівства.

Я насупилася. А до мене це який має стосунок? Я ж не з цього світу.

І магією точно не володію. Але є шанс, що моя мітка згасне, і тоді я повернуся додому.

— Вона взагалі гасне, якщо король відмовиться від когось з учасниць. Або магії буде недостатньо. З мого рідного села всього в п’ятьох загорілася мітка, і тільки в мене не згасла перед телепортацією до замку, — гордо зауважила Крісті. — Тож тепер мені не можна зневажати своє селище.

Голоси затихли, тільки заплакані дівчата раз у раз схлипували.

Король повільно спустився в натовп.

— На вихід, — він сказав одній. — А ви залишаєтеся.

А це вже іншим. Він так і йшов крізь натовп дівчат, відбираючи кожну тільки на власний розсуд. І чим ближче він підходив до нас, тим більше я блідла. Або червоніла, або зеленіла. Ні, річ не в токсикозі. А в обличчі короля.

Спогади так і нахлинули на мене: вродливе обличчя Володимира зі злегка примруженими карими очима, усмішка тонких губ, аристократичність у рисах. Так і тут — до мене ніби йшла копія Володимира, тільки старша.

— Вова? — зірвалося з моїх губ, коли король порівнявся з нами.

Він злегка остовпів і насупився, оглядаючи мене. Ні, ну Володимир точно був молодшим. А може, час тут минав інакше? Для мене минув місяць, а тут — років двадцять. Тому що в останню зустріч цей чоловік виглядав старшим. А ще мені мозок послужливо підкидав образ Володимира. У нього є невеликий шрам на брові. А в короля немає.

Імовірніше за все, помилилася. Чи ні? Я ж не могла прямо у всіх деталях запам’ятати обличчя мого колишнього коханця. Та так воно і є. Я просто переплутала. Й у Володимира немає ніякого шраму на брові. Чи все ж є?

Але, мабуть, цей король мене не впізнав. Не Володимир він, ні.

— А у вас які стрічки, пані? — запитав Гіллеберт, дивлячись занадто вже пильно на мене.

Зокрема — на мої капці.