Глава 5

Хлопець притягнув мене до себе і ніжно поцілував. Мені, звісно ж, аж ніянк не хотілося відповадати на поцілунок. Проте, окинувши оком залу і побачивши, що всі погляди прикуті тельки до нас я все ж таки поцілувала його у відповідь.

Після закінчення вечірки ми попрощалися з усіма і поїхали додому.

- І що це було? - запитала я, коли ми вже сіли до машини.

- Ну, ми ж повинні дати зрозуміти, що у нас дійсно шалене кохання. Чи думає, що без доказів у це б хтось повірив?

- Ем, мені здається, розповідей цілком би вистачило. Тим паче, що ти тримався так, наче у нас дійсно дуже сильні почуття.

- О ні, це не ті люди, які повірять у щось без вагомих доказів.

- Я от одного не розумію, яке тобі діло до того, повірять вони чи ні? Наче тобі гірше стане, якщо вони дізнаються всю правду.

- Ти що, ніколи друзів не мала? - посміявся хлопець, - Та вони ж допитами до тебе як почнуть приставати, що вже й не відчепишся. Легше було сказати так. А то довелося б довго пояснювати, чому ми разом.

- Ну, взагалі то, у мене дійсно ніколи не було друзів. Я намагаюся ні до кого не прив'‎язуватися.

- Це через батька, так?

Я мовчки глянула на нього і, здається, він і без відповіді усе чудово зрозумів.

- Вибач, не хотів образити.

- Та пусте. - кинула я, коли ми вже виходили з автівки.

Наступного ранку я одразу ж затіяла прибирання. Тут наче й було чисто, проте відчувалося одразу - не вистачає жіночої руки. Після трьох годин роботи я стала готувати обід. Виявилось, що до нас сьогодні мали завітати Габріела і Коул - однокурсники Зака, з якими він товаришує.

Для зустрічі я обрала білі джинси та голубу футболку. Нанесла легкий макіяж і пішла відчиняти двері нашим гостям. Зак у цей час розставляв усе на стіл.

- Ну привіт! То ти і є та сама дівчина, що полонила серце нашого Зака?

- Здається, що так. - посміхнулася я. Мені зовсім не хотілося нікому брехати, проте я знала, що зараз це потрібно було. - Проходьте!

Здається, вони були парою, бо увесь час трималися за руки і ділилися спільними історіями. Було так приємно на них дивитися! І знаєте, вони набагато відрізнялися від інших друзів Зака, що були тоді на вечірці. Габріела та Коул були дуже відкритими і щирими. Мені тоді здалося, що я навіть починаю їм трішки заздрити. Адже, десь в глубині душі я знала, що у мене такого ніколи не буде. Я залушуся сама, навіть якщо й почну хотіти відносин. І це на деякий час вибило мене з колії.

Коли нові знайомі пішли я почала мити посуд. В цей момент я навіть не помітила, як хтось підкрався до мене зі спини і обійняв мене за плечі. Так, як з рефлексами у мене все в повному порядку, я швидко вирвалася і вдарила хлопцеві по нозі.

- Оце у тебе удар!

- Вибач, Зак, я не звикла до такого. І взагалі, що це ти таке намагався зробити?

- Ну, ти виглядала сумною, як на мене. От і вирішив підтримати. Проте за свою доброту ще й так отримав! - засміявся хлопець.

- Ну добре, вибач. - посміхнулася я.

- Принаймні хоч посмішка тепер на твоєму обличчі з'‎явилась.

Після розмови ми із Заком пішли дивитися фільм. Я навіть і не помітила, як провалилася в сон. Мабуть, дуже втомилася за сьогодні.

Прокинувшись зранку, я зрозуміла, що Зак заснув разом зі мною. Коли я вставала він ще спав.

"А він милий, коли спить." - пронеслося у моїй голові. Та я одразу ж повернула себе на землю і вже за декілька хвилин готувала на кухні сніданок. Сьогодні я вирішила зробити овчеве рагу, посмажити стейки та приготувати кілька салатів на вибір.

Повністю віддаючись роботі я навіть не помітила, як увійшов Зак:

- Ти чого так рано прокинулась?

- Мабуть просто зголодніла, тому й встала раніше, ніж зазвичай. До речі, сніданок готовий. Смачного!

- Ммм, як смачно! - сказав хлопець, коли взяв до рота першу ложку рагу.

- Дякую, я старалась.

- О. зовсім забув сказати. Я хотів би поїхати в тір зараз. Що думаєш?

- Непогана ідея. Давненько я вже не стріляла! - усміхнулася я.

Поснідавши і одягнувшись ми вирушили в дорогу . Дивно, що ми були лише удвох. Я думала, він щеякихось друзів з нами покличе. Все ж таки, ми типу пара. Тому треба було б частіше це показувати.