Глава 10

Негайно їдь до мене! - написав мені Зак.

Я вирішила трішки почекати і відповіла хвилин через 20:

Сподобались сюрпризи?

Саро, швидко їдь додому, а то я тебе приб 'ю!

Тут така справа.. Я з коханим і не хочу його покидати. Потім приїду.

Я сказав швидко! Інакше я сам приїду і заберу тебе звідти!

Па-па, солоденький. Я зайнята.

"Що ж, усе йде, як по маслу! Чудово! Вже скоро я спекаюсь цього йолопа і буду жити так, ніби його й не було" - подумала я сидячи на кухні за чашкою кави.

Я намагалася.. Намагалася викинути його з голови. Проте думки про нього зайняли усю мене цілком і повністю. Я не розумію взагалі нічого. Я мала б відчувати до нього тільки ненависть, не більше. А я, як цілковита дурепа, цілими днями про нього думаю! Не можливо викинути з голо ті очі. От не можу і все.. Коли ж я встигла перетворитися з сильної, незалежної дівчини в закохане дівчисько? Ні, ну от чесно, треба з цим покінчувати! При чому, чим швидше - тим краще.

Мої роздуми перервав дзвінок у двері. Том поїхав кудись у справах і мав повертатися лише ввечері, тож на гостей я аж ніяк не чекала.

Зак.. Розлючений страшне як! У очах ніби бісенята танцюють. Його погляду було цілком достатньо, аби зрозуміти: мені зараз хана!

- Не чекала, кохана?

- Еее.. Звідки у тебе адреса? - намагаюся бути спокійною, але коли він злиться - це просто неможливо. Зак такий привабливий зараз. Так і хочеться поцілувати його! Але ні, ні, і ще раз ні! Не буду так себе поводити. Просто робитиму вигляд, що він мені байдужий - і він сам відчепиться.

- Це було не важко. Я заборонив тобі бути з ним, тоді якого біса ти тут робиш? Негайно збирайся і їдьмо додому!

"Що?? Я влаштувала йому такі пакості, а його хвилює тільки це?"

- Нікуди я не поїду! - єхидно усміхаюся, - Я не буду жити з тобою. Ми з Томом тепер разом, зрозумів? Тебе не буде хвилювати моє особисте життя з цього моменту. так собі і затям, йолопе!

"Ну що ж, зіграємо по твоїх правилах. Не подобається, що я з Томом? Чудово! Просто прекрасно! Значить, так і буду робити далі."

- Я сказав ти поїдеш! І це не обговорюється! - хлопець узяв мене за руку і насильно потіг до виходу.

- А ну швидко пустив! - я скрутила йому руку і намагалася утекти, проте не на того напала, очевидно!

Зак узяв мене на руки і поніс до свого авто.

- Ти що, божевільний? Що ти коїш?

Він не слухав мене і вже пристібав ременем безпеки. Я намагалася пручатися, проте все марно. Не думала, що він такий сильний!

- От тепер можемо і поговорити. Що за цирк ти влаштувала? Якого біса ти поперлася до того Тома? Я забороняв тобі, здається! - хлопець поступово підвищував тон.

- Захотілося мені так. Ясно? І взагалі, тебе тільки Том хвилює?

- Ти про що?

- Я про свої сюрпризи вдома. Нічого не скажеш на рахунок цього?

- Ти думаєш мені є діло до таких дрібниць?

Я не розумію. Взагалі нічого зараз не розумію. Каже, що йому байдуже.. А другий би вже напевно впився б мені у гортань. Про що він згагалі думає? Чому його цікавить тільки моя втеча до Тома? Може він усе ж таки... Ні, не може цього бути! Він ясно дав зрозуміти, що абсолютно байдужий до мене. Тоді чому ж так переймається про це?

- Я думала, що ти.. Словом, не важливо!

- Що думала? Що я виставлю тебе за двері через це і розірву цю угоду? Е ні, тепер ти мене уже ніяк не позбудешся!

- Не зрозуміла?!

- У мене, скажімо, з'явився особистий інтерес щодо цієї угоди і нашого шлюбу.

Він тільки що натякнув, що я йому подобаюсь, чи що? Ні, не може цього бути.

"Спускайся на землю, Саро!"