Глава 12

Ранок наступного дня

Прокинувшись і солодко потягнувшись, я вирушила на кухню, аби приготувати сніданок. Узяла потрібні мені інградієнти та прийнялась до справи. Хоч як мені того не хотілось, а думки про вчорашній день не виходили з моєї голови. Учора я відповіла на поцілунок Зака, проте нічого, окрім поцілунку, не було. Вже сьогодні я страшенно жалкувала, що й цього разу дозволила йому себе поцілувати. А що як він знову скаже, що це було помилкою? Що мені тоді робити з цим? Ніколи не думала, що колись закохаюсь у такого йолопа, як він.. Та у долі, очевидно, були зовсім інші плани.

Приготувала я спагетті з тертим сиром і стейки середньої прожарки (мої улюблені). Зак поїхав кудись у справах, тому удома я була сама. Сьогодны вирішила присвятити увесь день собі. Зроблю усілякі спа-процедури, сходжу на манікюр та педикюр, до косметолога заскочу.

У мен ще залишалось трішки вільного часу, тож я вирішила присвятити його шоппінгу. Мою увагу приврнули одночасно чотири сукні: ніжно-рожева, чорна, лавандова та бежева. Довго не думаючи, узяла їх всі. Все ж, можу собі дозволити! Далі пішла до магазину взуття. Обрала чорні туфлі на англійських підборах та бежеві лодочки на шпильках. Зрештою, сьогоднішнім днем я залишилася цілком задоволена.

Увечері вирішила прогулятися парком. Ніколи не гуляла у таких місцях, та зараз ця ідея здавалася мені привабливою. Я завжи полюбляла вечірки, клуби і таке інше, та наразі чомусь захотілося тиші.

Парк був просто прекрасним! Тут розташовувалося невличке озеро, уздовж якого стояли ліхтарі та лавки, оздоблені кованими візерунками. Піймала себе на думці, що потрібно частіше сюди приходити. Це місце видавалося мені таким спокійним і заворожуючим. Сама від себе не очікувала такої реакції на звичайнісінький парк.

Повз мене проходить пара з дитиною. Чоловік несе маленьку донечку на руках, а його дружина (чи дівчина) йде поруч. Вони про щось розмовляють і сміються, а я просто сижу і спостерігаю за цим.. Як би мені хотілося мати сім'ю. Турботливий чоловік, діти.. Але усе це ьак і залишиться в моїх мріях. Мені не можна нічого відчувати, проте чому тоді усе так? Я не мала б закохуватись. Ральф вчив мене контролювати свої почуття, та поруч із Заком це просто неможливо. Мене тягне до нього, і це не можливо змінити. Останнім часом в думках тільки він, як би я не намагалася викинути його зі своєї голови.

На годиннику одинадцята година вечора. Я майже дійшла до квартири Зака. Несподівано мене хтось хапає за руку, і, від несподіванки, я не всигаю нічого зробити і так і залишаюся стояти на місці, як вкопана.

- Хей, лялечко, не хочеш розважитись? - звертається до мене незнайомий чоловічий голос.

- Не наривайся ліпше! - вириваю свою руку.

- Ну чого ти, ми ж тебе не скривдимо. - втрутився інший хлопець. Усього в цій шайкі було чотири чоловіка. Решта почали повільно наближатися до мене, але я вчасно зреагувала.

Один удар нижче живота, і ось вже хлопець лежить на землі, скрутившись від болю. Іншому зарядила ліктем по обличчеві і ногою в живіт. Ви б бачили обличчя тих двох хлопців, що так і не наважилися підійти ближче. Там читалися, здається, всі признаки страха і невпевненості у своїх силах.

Залишивши позаду тих безголових, я спокійнісінько зайшла до під'їзду. Квартира була відчинена, а значить, Зак уже повернувся додому. Не встигла я навіть і слово виронити в його сторону, як хлопець притягнув мене до себе і ніжно обійняв..

- Що з тобою таке? - шепочу, не вириваючись із його міцних обіймів.