Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос

Морт

Моя Джекі померла. Я пам’ятаю її ще щеням. Чому вона померла? Чому цей світ такий несправедливий?

То перше серце він вкрав коли вмерла собака? Читаючи свій щоденник Морт дізнавався про себе багато нового. Отже, усе почалось з собаки. Це все помста, а він такий собі «трагічний герой».

Хоча, зараз... Навіщо обманювати самого себе? Навіть якщо це таки правда, і все дійсно так починалось, зараз усе змінилось. Одержимий серцем усесвіту, Морт просто не міг зупинитись. Навмання стрибаючи між світами і забираючи їхні серця, він вгамовував свій голод. Йому подобалась могутність і геть не хвилювала доля інших. Морт знав, що коли забере останнє серце світ зруйнується і його могутність уже нінащо йому не здасться. Але він – мисливець за серцями і повинен усе закінчити. За будь-яку ціну.

***

Закінчивши писати щоденник, Морт поглянув у люстерко, перш ніж вступати у інший світ. З кожним разом все менше кольорів лишалося. Здавалося, що він дивиться на свій зістарений чорно-білий портрет. Сіра шкіра, сиве волосся, кола під чорними-чорними очима. А колись вони були зеленими. Принаймні так написано в щоденнику. Сам він заледве пам’ятав те, що було тиждень тому. Здавалося, мозок не міг втримати пам’ять, а може це прокляття. Чим би це не було, Морт старанно записував кожен світ у якому він побував і все, що здавалося йому в них важливим у свій щоденник.

 На півдорозі до порталу, який він відкрив Морт помітив перо павича. Певно, господарі цього будинку їх тримали. Він повагався, записувати це чи ні, але врешті ступив у портал. Час уже завершувати справу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше