Віддай мені своє серце або міжсвітовий хаос

Джозеф 2

Джозеф задумливо оглянув місце, де опинився. Чимось це нагадувало міста годувальників. Саме в таких містах жили високі двоногі істоти, які готували їжу, будували будинки й шили одяг. Тільки ці будинки були не з дерева, як у його світі, а з каменю. Джозеф, як і будь-який інший випускник інституту мишоловіння, знав про теорію мультивсесвіту, тож одразу зрозумів, що відбулося.

Проте тут пахло котами, мишами, і годувальниками. Хоча ці запахи тонули в загальному смороді невідь-чого. Джозефу не подобалося тут. Це місто чуже й вороже, геть як міста Псячого Королівства, де мишолов колись працював*. І тут теж смерділо цими зубатими істотами. Тож він вирішив шукати місцевий інститут дослідників, де збираються всі коти-науковці.

Боковим поглядом він помітив кішку-злидню**. Джозеф, не маючи вибору, вирішив заговорити з нею. Мишолов вирішив бути привітним, аби не налякати її, бо коти-злидні намагаються не потрапляти нікому на очі. 

На диво, кішка виявилася гордовитою і породистою. Дивно, що вона злидень. Напевне, з нею сталося щось жахливе. Але навіть попри це Джозеф не зміг стримати сміх, таким кумедним здалося йому її ім'я. Натомість, це страшенно образило кішку, хоч котик цього і не хотів. Переконати її в тому, що він з іншого світу було вкрай важко, але знання латині зробило свою справу. Навіть в його світі це було рідкісне вміння.

 - Ну добре. Але спершу зніми з себе це лахміття. А потім підемо до бібліотеки. Там живе одна кішка, вона читати вміє, - відповіла вона.

 - І що? Я теж вмію. Я – висококваліфікований мишолов. І закінчив інститут мишоловіння, – Джозеф не стерпів, що якась злиденка так його принизила. Кожен кіт чи кішка, що поважає себе навчається читати ще у віці кошенят.

 - А та кішка перечитала всі книги в бібліотеці, тож напевно щось та й знає.

 - Гаразд, веди, – переконати  її однаково не вдасться

 - Але спершу доведи, що ти дійсно інтелігентний мишолов. Я з абиким не ходжу, – Що?! І це каже злиденна?! Але вибору немає, тож…

 - І як я повинен це довести?

 - Спіймай мені мишу.

Джозеф з легкістю виконав її прохання. І вони пішли. До бібліотеки, щоб це не було. 

Дорогою він спіймав ще одну і намагався більше довідатись про цю Шарлін:

 - То ти ж породиста, так? 

 - Так, - в голосі кішки вчувалась неабияка гордість.

 - Тоді чому ти така... - Джозеф добирав слова, аби не образити її, - ну, така злиденна?

З виразу її мордочки було видно, що йому це не вдалось.

 - Вибач, я не це мав на увазі, - почав був він. - Просто в моєму світі породисті коти страшенно багаті і успішні.

Кішка засмутилась ще дужче, а Джозеф відчув ще одну мишу. За хвилину Шарлін вже їла її, а кіт перевів розмову в інше русло. 

 - Тож, у вас є концерти?

 - Тобто?

 - Ну, коли коти збираються в одному місці і гучно мявкають на радість іншим істотам.

 - Буває час від часу, але про радість інших істот, я б не сказала.

 - То ви, певно, неправильно мявкали. Я вам вишлю запис правильного концерту, як повернусь додому.

 - Чим? - здивувалась Шарлін.

 - Поштою, звісно!

___________

*У світі 12.2.0 після тисячолітньої війни, що точилась між Псячим королівством, яке собаки звали Землями Великої Кістки (колись там відкопали скелет динозавра) та Котячим краєм, який собаки звуть Землями без Великої Кістки (бо там скелету динозавра не знайшли), було вирішено поділити землю по річці Мишачий хвіст, яка починається в Мишиному царстві, а також кожен учень інституту мишоловіння має проходити там практику, бо собаки самі мишей не ловлять. Як наслідок, коти отримали додаткові землі, а собаки допомогу у боротьбі з мишами.

**Котами-злиднями у світі 12.2.0 звуть тих, хто з різних причин не вступив до університету і не мав свого місця в житті, яке гарантується після закінчення університету.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше