Глава 4

— не треба, не чіпай мене! Добре..я все розповім, тільки не чіпай.. — вільною рукою дівчина притримувала полотенце.  На її очах виступили сльози, вона б не пережила такого позора. 
— Ось так би й відразу.. — Олександр посміхнувся і сів на стілець навпроти. 
— Сину, ви тут говоріть, а мені терміново потрібно в місто. — Кирило знервовано дивився в екран телефону і прудко пішов від них. 
— Ну ось ми й одні, я тебе уважно слухаю. — чоловік схрестив руки на грудях і дивився на дівчину своїм пронизливим поглядом. 
— Я замерзла..Дай мені якийсь одяг.. — дівчина опустила погляд до низу, чекаючи на позитивну відповідь Олександра. 
— в мене немає нічого для тебе. Твій одяг ще сохне. — Він потиснув плечима, не зводячи очей з дівчини. Потім піднявся на ноги і відстігнув від неї наручники.  
— Я тебе уважно слухаю, які в тебе були плани на мене? — Олександр присів біля неї, проводячи пальцями по ключиці Ксенії. 
— Я..я працюю на одного чоловіка. — дівчина намагалася прийняти тремтіння в голосі. Ксенія зрозуміла, що це її шанс покинути ту брудну роботу і почати нове життя.
— ну і? Далі, далі. Чи мені по одному слову з тебе витягати?
— Ми працювали по схемі..Спочатку я втиралася в довіру до чоловіків, спокушувала їх, а потім вони віддавали мені всі гроші..І ти потрапив у список. — Ксенія нервово перебирала пальцями.
— Я мав переписати на тебе все майно, правильно? 
— Ні, я повинна була знайти всі паролі і зламати вашу систему і викрасти всі гроші.
— А що було б зі мною? Мене б вбили, я правильно розумію?
— Ти що, з глузду з'їхав? Звісно ні, ти б просто залишився ні з чим.  
— Знаєш, а я б і не запідозрив нічого, якби не моя колишня секретарка. Вона була матір'ю одного з твоїх жертв. Ця жіночка була впевнена, що ти захочеш облапошити мене.  — Олександр налив собі в стакан води. — Її син помер відразу,  як тільки ти отримала його майно. Поясниш?
— Я чесно не розумію про що ти говориш.. Я повинна була просто отримати гроші і зникнути. Ніхто нікого не вбивав. — Олександр вдарив рукою по столі, від чого дівчина аж підскочила. В його очах горів вогонь розлючення.
— Не бреши мені! Говори правду! Інакше я тебе прямо зараз застрелю..— Олександр замахнувся на Ксенію і залишив на її щоці червоний слід. 
— ай.. — Ксенія не витримала і заплакала..— я правду тобі говорю..Я не знаю, що було далі з тими чоловіками..Ними займався мій бос.
— Його ім'я? Де він зараз перебуває? Сім'я є? — почав запитувати чоловік.
— Він ніколи не називав свого імені..Останній раз ми зустрічалися на закинутій будівлі. Я не знаю нічого про нього..
— І ти думаєш, що я повірю в цю казку? Де твій телефон? — Олександр оглянувся по сторонам і підняв з підлоги мобільний. — Введи пароль! — Ксенія шморгнула носом і швидко виконала його прохання. — Кому ти телефонувала, поки мене не було? — Олександр відкрив нещодавні дзвінки.
— Босу..
— І що ти йому сказала? Він знає де ти? 
— Не знає..Він сказав,  щоб я рлзбиралася із цією ситуацією сама і заблокував мій номер. 
— Якщо ти мені брешиш — голова з плеч. — Чоловік відклав телефон в сторону.
— Що тепер? Що буде зі мною? Ти здасиш мене поліції? — Ксенія подивилася на нього очима, повними сліз.
— Не думай, що все буде так просто.. Для початку я буду тебе довго довго мучити, поки ти не зрозумієш, що вчинила не правильно по відношенню до мене та інших..—  Олександр підняв її на ноги і притиснув до стінки. — Ти будеш благати, щоб я продовжив,  але коли ти повністю будеш у моїй владі, я позбудусь тебе. Тримай цю інформацію в себе в голові. Тільки від тебе залежить, скільки ти будеш жити. А зараз іди до спальні, там лежить твій новий одяг. — Чоловік відпустив її і пішов до плити,  приготувати щось поїсти. 

Ксенія зайшла в спальню і  помітила на кроваті комплект чистого одягу і білизни. Вона швиденько в це переодяглася і поправила густі коси. 

Вікно в цій кімнаті було відкритим, тому в голову дівчини прийшла дурнувата ідея. Вона вистрибнула в нього і тільки хотіла тікати, як сильні чоловічі руки зупинили її.
— Ось ти й попалась.  Не пройшла провірку, дорогенька. Тепер буду тримати тебе на "ланцюгу". Іди назад! — Олександр грубо штовхнув її до входу в будинок. 
— А ти б не намагався втекти, якби в тебе була така можливість? — Ксенія схрестила руки на грудях і сіла на стілець у кухні. Чоловік промовчав і поставив перед нею тарілку з кашею.
— Їж. Потім підеш спати. Завтра поїдемо на місце, де ти в останнє бачила свого боса. У нас є здогадки, хто це може бути.  І якщо ми праві, то тобі дуже пощастило залишитися живою.  

— Я працювала з ним багато років..я не вірю, що він здатен на вбивство. — Видихнула Ксенія і встала зі столу. — Я не голодна,  надобраніч. —  Дівчина пішла в спальню і відразу лягла в ліжко. По щоках покотилися сльози, вона не вірила, що це все відбувається з нею. Дуже хотіла, щоб цей кошмар поскоріше закінчився..

Олександр тим часом вийшов на вулицю, задля того щоб все добре обдумати.  Він не знав, як краще вчинити зі Ксенією, тому вирішив, що поки вона побуде з ним, а далі час покаже.

На наступний день.

Ксенія проснулася дуже рано, живіт вурчав від голоду. Вона встала з кроваті і пішла на кухню, надіючися, що там є хоча б щось. 

Пройшовши в середину, вона помітила на столі тарілку з млинцями. Дівчина прикусила губу та взяла собі трішки поїсти. 

— Я знав, що ти не встоїш перед моїми млинцями. Смачного.  — Ксенія почула ззаду себе голос Олександра,  який підійшов ближче і погладив її по волоссі. 

— Дякую.. — Дівчина опустила погляд до низу і продовжила жувати їжу.

— Як спалося? Я декілька разів прокинувся від шуму в твоїй кімнаті. Вже навіть думав, що ти хочеш втекти. — Посміхнувся хлопець і сів навпроти. 

— Я довго пристосовуюся до нового місця. Тому не могла довго заснути.. — Ксенія доїла свою порцію. 

— Я так і зрозумів. Ну добре. Водій уже чекає нас біля дороги. Вставай, будемо йти..