ВІдьма

3

Наступний місяць перетворився для Івана на якісь нескінченні шалені гонки. Цілими днями він займався розвезенням товарів по магазинам хазяйки. А надвечір, справившись з усіма нагальними комерційними справами гнав машину в обласний центр, до лікарні де лежала Оксана. Операція у неї пройшла напрочуд вдало, однак жінка була ще дуже виснажена і про повернення її додому поки що й мови не було. До власної домівки чоловік добирався далеко за північ мов витиснутий лимон. Падав на ліжко, щоб миттєво провалитися в глибокий сон до світанку.

Та все має своє закінчення і навіть найвиснажливіші випробування врешті-решт завершуються. Одного березневого дня Іван забрав Оксану з лікарні. Виглядала вона ще не зовсім здоровою, проте намагалася триматися бадьоро і навіть час від часу посміхалася. Чоловік був радий за жінку хоча міг собі тільки уявляти скільки душевних і фізичних сил це від неї вимагає.

Після скромної спільної вечері Оксана раптом запитала:

– Ти зараз поїдеш додому?

– Та мав такі плани, – трохи здивовано відповів Іван.

– Залишися, – коротко попрохала жінка.

– Гаразд, – промовив чоловік якому було невтямки сенс цієї розмови. – Завтра навідаюся в село.

– Я не про це, – продовжувала Оксана і опустивши очі ошелешила його. – Залишися сьогодні в моїй спальні.

Іван буквально очманів від цих слів. Пропозиція була чітка і однозначна. Звісно Оксана мала напрочуд привабливу і спокусливу зовнішність, та він ніколи не розглядав її як об’єкт інтимного жадання. Не тому що чоловік був таким цнотливим і вірним своїй дружині. Коли по півроку сидиш на чужині, рано чи пізно а зірвешся й згрішиш з чужою жінкою. Однак він завжди дотримувався правила, що робота є робота, а задоволення – задоволенням. І змішування цих двох речей ніколи до добра не доводить.

Вагання Івана тривали недовго. Він нишком зиркнув в сторону жінки. Вона сиділа навпроти і очима, з яких здавалося ось-ось бризнуть сльози, запитально дивилася на нього. В цьому погляді вирувала пекельна суміш з глибокої зажури, щиросердного благання і нетерплячого очікування. Чоловік спіймав цей чаклунський погляд і вмить забув і про свої принципи, і про дружину, і про весь світ що оточував його.

І вже за якусь мить Оксана незбагненним чином опинилася в його обіймах. Іван інстинктивно потягнувся до жіночих вуст і незчувся як почав п’яніти вже від одного знайомства з ними. Цей перший поцілунок був неймовірно жагучий і тривав безумно довго. Губи хазяйки вміло роздразнювали чоловіче єство, змушували його шаленіти від збудження і бажання, ненав’язливо наводили на думку що це лише початок, а от дальше…

А дальше відбулося щось неймовірне і нагадувало чарівну казку для дорослих. Наче в тумані Іван потрапив в спальню до Оксани. Як вони роздягалися і опинилися в ліжку він не пам’ятає. Чоловік лиш пригадує фантастично красиве жіноче тіло, звабливі обриси пругких персів увінчаних великими вишеньками сосків і тугих стегон з манливою розкішницею між ними, а ще очі Оксани, що палахкотіли всепожираючим вогнем втіхи та її нескінчені голосні зойки і млосні зітхання, які буквально доводили Івана до божевілля.

В цю ніч, чоловік нарешті повірив в те, що його інтимна партнерка має щось таке відьмацьке в собі. В мистецтві любощів вона виявилася неперевершеною, наче не від світу цього. Такої темпераментної, гарячої і пристрасної жінки Іван ще ніколи не зустрічав в своєму житті. Оксана мов би пашіла невгамовною розпустою і ненаситною хтивістю. Очі жінки палали таким жагучим вогнем владної ворожбитської спокуси, що незадовільними її еротичні бажання і сороміцькі примхи було просто неможливо. Та він і не намагався цього зробити, з головою занурившись в бездонний океан емоційної насолоди і плотського екстазу.

Ранок Іван зустрів виснаженим, та водночас щасливим. Незважаючи на болючу втому, що гострими шпичаками штрикала його тіло, минула ніч того вартувала. Чоловік був захоплений від того, що трапилося і з нетерпінням чекав на найскоріше продовження. З неабияким зусиллям допрацювавши день він надвечір мав намір знову переночувати в Оксани, та жінка на цей раз ошелешила його відмовою.

– Ні, не сьогодні, – твердо промовила вона. – Краще повертайся до дому. Там на тебе сім’я і дружина чекає.

Отетерілому від такої заяви Іванові не залишалося нічого іншого як виконати це розпорядження хазяйки. Тоді чоловік ще не знав, що це було початком кінця його роботи в неї. А сам фінал й не забарився. Після незабутньої ночі медових поцілунків і ніжних обіймів Оксана разюче змінилася. Вона враз стала якоюсь холодною, непривітною, навіть різкою в їхньому спілкуванні. Доручення не давала, а наче випльовувала, прохання нагадували командирські накази. Колишню жіночу ніжність, привітність і доброзичливість ніби розвіяло зимовим буревієм.

Іван губився в здогадках про причини такої дивної поведінки Оксани. Шукав свої помилки та провини. Робив численні здогадки й припущення на цей рахунок. Все було намарно. Відповідей на болючі питання не було, і це доводило чоловіка до божевілля. Не в змозі стримувати своє роздратування чоловік все частіше й частіше влаштовував вдома сварки. Гримав на дружину нерідко доводячи її слів. Мимоволі робив все можливе щоб перетворити, і так непросте своє сімейне життя, на справжнє пекло.

Результат такої необдуманої і нестримної агресивності чоловіка не забарився. Не витримавши його грубості і хамства дружина показала Іванові на двері. Мовляв з неї годі тих сімейних сварок і він може забиратися з дому хоч під три чорти. Світ великий, там собі і знайде місце.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше