Глава 4 (4) від 24.11

– Ні, ти не шкідлива відьма, – хитнув він головою, – проте сердити тебе теж не варто. У вашому світі магії залишилося зовсім мало, а ось якби ти часто бувала в моєму, то здібності свої розвивала б вельми відчутно.

– Так що це виходить, будь-яка відьма може до вас у гості навідатися?

– Зрозуміло не будь-яка, у нас же не прохідний двір! – обурився він. – Я встановив певні параметри... Оскільки мене прокляла відьма, то я вирішив зробити пастку на молодих і незаміжніх відьом. Не знаю, чому з іншими не спрацювало. Я втомився від невдач, майже зневірився і на деякий час залишив цю затію. Але потім вирішив спробувати ще раз – і ось, пастка спрацювала, до таверни прийшла ти! Все вийшло навіть краще, ніж я розраховував, – і знову усмішка задоволена-задоволена.

Отже, він у таверні саме на мене чекав, а я взяла і до лісу втекла, трохи всі плани йому не зіпсувала і в зуби до вампіра не втрапила.

– І як же ти визначив, що від мене буде користь? – відповідь на це питання хотілося дізнатися у першу чергу.

– Спочатку мою увагу привернув твій наряд, вірніше, майже повна його відсутність, – і посмішка стала ще ширшою. – Потім я тебе поцілував і зрозумів, що так, саме ти мені потрібна, щоб відкрити прохід.

– А навіщо тоді про папороть сказав? Або без неї я і справді не змогла б вийти?

– По-перше, щоб ти в моєму світі довше пробула, поки частина народу з таверни піде. І ще тому, що він дійсно допоміг тобі повернутися назад, а разом з тобою вийшов і я.

А-а-а, і як його зараз не прибити за такі витівки?! Хоча він же його ясновельможність Лорд Смерть, сам кого хочеш приб'є.

– Тобто я просто твій ключ? – запитала з гіркотою. – І це все, що тобі від мене потрібно?

– Ну чому «просто ключ»?! Ти ж не думаєш, що я всіх без розбору цілую? – запитав серйозним тоном. – Сам не знаю, чому так, але саме ти мені призначена. Я це одразу відчув, як тебе в таверні побачив, а потім просто пішов за тобою до лісу і переконався.

Ну от точно ж заливає! Думає, я простачка яка і поведусь на ці байки?!