Понеділок, 11:30

Буров

Перші півгодини доповіді були ні про що. Так, просте замилювання очей. Якби він подавав свої звіти в такому форматі, його вже давно б звільнили з роботи. Природа, погода, відьми чаклують та веселяться... Що за маячня? Терпіння скінчилося, коли жінка вже втретє намагалася розповісти про придбання нового інвентарю в Оселі Світла, як називають цей заклад самі господині. Поруч тихо скрипіла зубами Зарецька. Отже, і їй невтямки, що зараз відбувається.

Буров мовчки піднявся зі свого місця, перейшов через увесь зал і присів на місце Копитіної. Відьми шоковано стежили за чоловіком. Вони не розуміли, що задумала ця людина, лише Марго голосно хмикнула.

Коли Вербина вже збиралася продовжити безцеремонно перерваний монолог, Дмитро раптово заговорив:

- Серафимо Іванівно, що ви можете розповісти присутнім тут про ситуацію у Відьомській школі?

- Про що ви кажете, пане слідчий? - здивовано запитала Зоріна.

- Нема чого розповідати... - зам'ялася Головна відьма Сатанрова. - Не розумію про що ви...

- Варваро? - Жінка перевела запитальний погляд на директорку школи.

- Я... - завжди спокійна і впевнена жінка раптом знітилася, опустила погляд і промовчала. Вона міцно зчепила пальці, намагаючись стримати нервове тремтіння, але це не сховалося від Бурова. Марго має рацію, у місті творитися щось не добре.

- Я досі чекаю! – підвищила голос Ангеліна Борисівна.

- Нічого не відбувається, - скривилася Вербина. Вона нервово перебирала тонкі браслети на зап'ясті. - Просто деякі молоді відьмочки застудилися. Нежить, кашель, температура... Нічого складного!

- Ось як! - Бурова розлютило таке легковажне ставлення до чужого здоров'я. - А як же ті, хто впав у кому? Наскільки мені відомо, їх куди більше трьох!

Відьма шоковано дивилася на слідчого. У неї на лобі великими літерами читалося запитання: "Звідки він знає?" Лише на мить вона глянула на Левицьку, але Дмитро вже зрозумів масштаби змови.

- Вибачте, пане слідчий, - звернулася до нього Головна відьма країни, - але на цьому збори оголошуються закритими. Нам варто розібратися у всьому самим, перш ніж залучати сторонніх.

Відьма піднялася і з прямою спиною покинула зал. Що ж, це краще, ніж нічого. Може Зоріна зможе хоч якось вплинути на ситуацію, що складається у місті.

- Шкода, не вдалося дізнатися нічого, - промуркотіла Маргарита, коли вони вже поверталися додому. Хоча сама відьма зовсім не виглядала засмученою, швидше навпаки, в очах спалахнув яскравий вогник якогось приємного передчуття. Що знову натворила ця жінка?

- Ну чому ж, - усміхнувся Буров. Йому подобалося ось так сидіти із Зарецькою в одному магмобілі, дивитися на дорогу та відчувати свіжий аромат її парфумів. Так, вона вся була ідеальна! І якби не робота, він давно б уже позалицявся не лише заради розваги, а й для чогось більшого. Такі, як Марго, величезна рідкість. Чи варто упускати свій шанс? - Я побачив усе, що потрібно. Решта – дрібниці. Може, пообідаємо десь?

Вирвалося саме, але чоловік не шкодував.

- Ви запрошуєте мене? - підняла страшенно спокусливу брову відьма.

- А що вас дивує? – Дмитро весело посміхнувся, спостерігаючи за зміною емоцій на обличчі жінки: секундна розгубленість, допитливість, розуміння. - Вранці я не встиг поснідати, а вже полудень. Чому б не поєднати приємне з корисним?

- Було б чудово, - задерикувата посмішка осяяла прекрасне обличчя.

От і чудово. Він, нарешті, зробив перший крок. Тепер головне не оступитися!

Марго

Це так дивно і водночас радісно розуміти, що ти не байдужа людині, яка тобі подобається. Так, у мене було кілька швидкоплинних романів після Кирила, але щоб з ось настільки привабливим чоловіком, ще жодного разу. Щоправда, пообідати спокійно нам не вдалося. Буквально через п'ятнадцять хвилин, як ми зайняли столик в одному з найкращих ресторанів Сатанрова, з'явилася всюдисуща Ладка (хто б сумнівався! У цієї фурії просто чуйка на пригоди!). Вона, нахабно, присіла поряд і, мабуть вирішивши, що це чудова нагода приворожити майбутнього нареченого, почала активно його обходжувати. М-да!

З іншого боку, було дуже смішно спостерігати за їхніми боданнями. Правда, романтики ніякої не вийшло ні в мене, ні в неї. Бурова терміново викликали по магофону, і він поскакав у далекі далі, по-джентльменськи сплативши все замовлення, яке, до речі, ще навіть не принесли. Ну що ж, хоч пообідаю за чужий рахунок. Лада, мабуть, вирішила так само, і вільно зайняла його місце.

- Ну, розповідай! - накинулася на мене ця шпигунка. Очі горять захопленням, навіть пальці дрібно тремтять, як у курця шаманського зілля перед першою затяжкою. І що вона знову собі нафантазувала?

Мовчки подивилася на подругу.

- Не треба на мене так дивитись! - відмахнулась Скворцова, беручись за щойно принесений стейк. - Півгодини тому зателефонував тато, у "білих" якісь проблеми. Кажуть, ви з Дмитром причетні. Розповідай!

- Швидко ж земля чутками повнитися... - сто відсотків, "пампушка" пробовкалася! Бачила я, як у неї очі забігали, коли ми із зали виходили. - А ти не думала, що, можливо, це секретна інформація?