РОЗДІЛ 6 – Дружина.

– Що означає тут? – скривилася Яромила і на нього, не розуміючи очі, підняла. – Я розумію, що ти мені поставив мітку. Розумію, що мене тепер твоєю жінкою вважатимуть, і що до війська тепер прив'язана. Але це ж не означає, що ми  під одним дахом з тобою тепер будемо жити, чи означає? Чи ти мене тут за дружину вирішив визначити?

– Ти взагалі думаєш, що кажеш, жінка? – трохи невдоволено скривився Мечеслав, підвівся, відійшов, почав далі одягатися, у похідний одяг. На неї похмурий погляд кинув. – Ця мітка, що я тобі поставив... – він замовк потім, продовжив. – У перевертнів це знак пари, законної дружини. Якщо схочеш, то й звичайну церемонію проведемо. Хоча в цьому особливої ​​потреби немає, згідно з збіркою законів князівських, мітка перевертня прирівнюється до свідчення в храмі. Тепер ти моя дружина і твоє місце біля мене, Яромило. Житимеш тут. Приставати я до тебе поки що не буду, силою не візьму, час нас розсудить. Моя вина в тому, що поспішив, сам розплачуватись і буду. І не виблискуй на мене очима зло, Яро. Те, що ти моя дружина, обов'язків тебе це не позбавляє, а може навпаки, подвоїть їх. Як дружина воєводи ти завжди на виду будеш, повагою користуватись будеш, на тебе будуть рівнятися, у багатьох питаннях поради запитувати.

– Мечеслав? – простягла Яромила. Вона сиділа в повному шоці, не знаючи, як на почуте реагувати.

– Коли дівок заміж видають, батьки їхньою думкою не завжди цікавляться Яра, – посміхнувся перевертень, розуміючи, про що вона думає. – А з приводу того, що ми з тобою знайомі всього добу, що ж буває наречений наречену тільки в день весілля побачити може і нічого, мирно, навіть гарно живуть. Коли в обох мозок є. Життя довге у нас буде, пізнаємо одне одного. Мені твоєї руки не було в кого просити. Ти сиротою залишилася, бабка померла, тітка не в рахунок, зрозумів я які у вас з нею стосунки. Я б і ворогові такого не побажав. Я не зменшую своєї провини, так, твоєї згоди не спитав, все сам вирішив. Хто знає, може Боги нас один до одного підштовхнули, мій звір визнав тебе відразу, я сп'янів від твого запаху, спочатку сон з дійсністю переплутав, а потім... З глузду з'їхав від того, як ти на мої ласки відповідала, не очікував у своєму ліжку виявити. Та й не відчував я до жінки раніше нічого подібного. Прийняв бажане за дійсне. А ще, Яра, ведмідь звір шкідливий, лютий, він рідко когось до себе підпускає і за свого приймає. Ти перша жінка, яка йому сподобалася, наприклад, сестру твою він одразу не злюбив, гниль у ній відчув, а в тобі ні. Якщо за свою визнав, то вже не відпустить. Я рішення за нас двох прийняв, мені й відповідь тепер тримати, – нарешті одягнувшись і натягнувши на себе чоботи, Мечеслав до Яромили підійшов на ліжко поряд із нею сів. Яромила спокійно сиділа, не смикалася, мовчала, вона ще не повністю усвідомила всього, що сталося з нею. – Дасть Боги, притремося один до одного. Я воєвода, Яра, якщо я зараз за дівкою по лісу ганятимуся і її в окремій кімнаті поселю, багато в чому в очах своїх витязів впаду і не тільки витязів. Та й небезпечно зараз у хованки грати. Тому на людях ти будеш роль моєї люблячої дружини виконувати, житимемо разом у цій спальні, далі сама вирішуй. Мені ти люба та бажана, для мене час і почуття інакше йдуть ніж для звичайної людини. Я вже тебе за справжню дружину, кохану жінку визнав. Отже мені визначатися не потрібно, все вирішено. Морок на себе наводити більше не дам і калічити себе теж. Ти ж не тільки морок наводила, а ще й перев'язувала себе? Так? Навіщо так над собою знущатися? Тепер за тебе та твою безпеку я відповідаю. Одяг тобі підберемо, щось пошиємо, тут є одна вмілиця. Може статися, що у Великокняжий палац викличуть, тобі за статусом одягатися потрібно буде, а не тільки щоб було комфортно, але це все справи майбутнього. Розберемося. А зараз ляж, відпочинь, ранок вечора мудріший. Тим більше, ти стільки пережила і завтра в тебе день не легше буде.

– А ти зараз у ліс? – з сумом у голосі спитала Яра.

– Так, хочу подивитися, що там сталося, і чим раніше я туди дістануся, тим свіжіші сліди там встигну побачити, – зітхнув Мечеслав.

– Я з тобою хочу, – Яра на Мечеслава подивилася. – Зрозумій, мені страшно залишатися тут одній. А якщо воно й сюди за мною прийде? А якщо воно зараз на когось іншого нападає? – жахнулася Яромила, чомусь це тільки зараз їй на думку спало. – Це ж воно не отримало чого хотіло? Голодним лишилося.

– До поселення ніяка погань не пройде, – похитав головою Мечеслав, посміхнувся. Яру за плечі обійняв і притягнув до себе, вона не виривалася. – Ми ще по приїзді в кожній стороні світу обереги навколо частоколу закопали, і дозорні перевертні з магами щоночі службу несуть, та й вдень теж. Тут тобі нічого не загрожує, іншим також. Дякую, що без істерик, – тихо прошепотів.

– Не буде жодних істерик, – зітхнула Яра. – Звикнутися тільки дай з цією думкою, та й ще врахуй, що непросту дівчину за дружину взяв, а відьму. Я хоч і водяна відьма, зла не творю, але злопам’ятна та інших поряд з тобою не потерплю.

– Точно відьма, – засміявся від душі Мечеслав. – Не встигла дружиною стати, у пестощах чоловікові відмовляє, а вже права качає та умови ставить.

– Мечеславе, візьми мене з собою, – попросила Яромила. – Я біля лісу стежку таємну відкрию, швидше дістанемося. Мені поряд з тобою спокійніше, та й на хатинку подивитися треба, може він мені там не всі заготовані зілля перебив.

– То обурювалася, що водяна відьма і їй не місце в війську, то зі мною в пекло йти хоче, – похитав Мечеслав головою замислено. – Добре Яромило, зараз схожу, одяг на тебе знайду і повернуся. Утрьох підемо, я, ти і Ратомир, моя права рука, вірний друже, все одно, що брат. Поруч із ним триматися будеш, мені під руку не лізь, якщо що скажу робити, мовчки робиш без запитань. Згодна?