Відьма в боксерських рукавичках

Розділ 2.

Розплющивши очі, я натрапила на уважний погляд зелених очей. Господиня мені добро посміхнулася, і погладила розпатлане волосся. Від її ніжною посмішки у мене зробилося спокійно на душі, і всі страхи, пережиті уві сні, пішли на задній план. Посміхнувшись жінці у відповідь, я спробувала привітатися, але у мене нічого не вийшло, я тільки прохрипіла щось незрозуміле.

– Тихіше внучка, тобі поки не варто говорити. Ти зірвала горло, коли кричала, — і ніжно погладила мене по голові, я ж дивилася на неї з жахом.– Нічого не бійся, то, що ти дівчина, знають тільки чотири людини. Це я, дід Лук'ян, знахарка Варвара, і капітан Митрай.

І з цими словами встала і подала мені паркий відвар. Взявши чашку з рук жінки, я стала маленькими ковтками пити запропоновані ліки. Але при перших же ковтки скривилася.

– Пий, ​​— твердо промовила вона. – Це додасть тобі сили й підлікує твоє горло. Я поки піду, скажу дідові, щоб розтопив лазню з лікувальними травами. Ми тебе швидко на ноги поставимо, — підморгнувши мені, вийшла на вулицю.

Піднявши ковдру, я виявила, що лежу в довгій, теплій сорочці з довгими рукавами, і вона була темно-синього кольору. Поворухнувши ногами, і відчула на ногах теплі вовняні шкарпетки по коліно. Тепер зрозуміло, чому мені було так жарко.

Сівши на ліжку, притулилася спиною до стіни, перечікуючи слабкість. Поступово пройшло запаморочення, видно на мене подіяв випитий відвар. Поки я приходила в себе повернулася Фірса. Сплеснула руками, вона докірливо похитала головою.

– Підемо, допоможу дійти до баньки, — і повела мене до непримітні двері за шторкою.

Ми пройшли по невеликому коридорчику, і потрапили в передбанник. На лавці лежала стопка одягу, але вона була не моя. На мій запитальний погляд, вона пояснила, що ця одяг їхнього сина в молодості. І я зраділа, що мені не підсунули довга сукня.

Фірса допомогла мені роздягтися і відвела спочатку мене в душ, а потім завела мене в парну. На розжарені камені вона плеснула відвар лікувальних трав. І допомогла лягти на нижню крамницю. По приміщенню поплив запах лаванди, м'яти й ще однієї незнайомої для мене трави.

Після того як я попаритися хвилин п'ятнадцять, Фірса вигнала мене в душ і після мене розтерла м'яко пахне маззю. Змусивши полежати так, хвилин десять. Після чого повторилася процедура з парною. І після душу мені дозволили одягнутися.

З одягу мені дали сірі просторі теплі штани, які я підв'язала поясом. Благо моя спідня білизна була чиста та погладжена, яке я зі щасливою посмішкою натягнула на себе. Далі мені дали простору чорну сорочку з довгими рукавами та дерев'яними ґудзиками. На ноги всі ті ж вовняні шкарпетки та м'які коричневі чоботи, з якої то шкіри. Виглядало все досить просто і під таким одягом, я виглядала хлопчиськом-підлітком. Волосся заплела в тугу косу і перев'язала шкіряною мотузкою. Вдячно усміхнувшись господині, я потопала за нею в будинок, через той же коридорчик.

У будинку нас чекав уже накритий стіл на трьох і запахи витає в повітрі, змусили мій шлунок голосно забурчав. Від цих звуків я густо почервоніла. На що дід добро посміхнувся і запросив за стіл. Їли ми в мовчанні, та й що говорити я не знала. Було трохи страшно, хоч і прихистила і врятувала мене сім'я добро посміхалася. Поївши, і господиня прибрала зі столу, не дозволивши мені допомогти, сказала, що я ще занадто слабка.

– Ну, тепер можна і поговорити, — задоволено посміхнувся Лук'ян.

– Не бійся внучка, ми тебе не скривдимо, — ніжно посміхнулася мені Фірса, сідаючи за стіл.

– Розповідай дочка, як потрапила в ліс? І чому була в чоловічому одязі? – я ж замислилася над поставленим питанням.

– Звуть мене Алексіс Мирна, — почала я розповідь.– Як потрапила до Вас в ліс, не знаю. Я звично вийшла на вечірню пробіжку по парку і виявилася в лісі. І це не чоловічий одяг, у нас так і дівчата ходять, — промовила я.

– Хм, — потер своє підборіддя дід. – Парк? – запитав мене дід і я згідно кивнула. – У нас немає такого місця, – і вони швидко перезирнулися з хазяйкою. – Алексіс, як мені тебе називати?

– Лекс або Алекс, я б поки не хотіла афішувати, то, що я дівчина.

– Афішувати ... – тихо промовив Лукьян. – Ось що дочка. Тут ти права. Не варто нашим хлопцям поки знати, що ти дівчина. А то від наречених не відіб'ємося. І ще Алекс, я тебе розстрою, напевно, але за всіма ознаками ти прийшла, — і бачачи мій котрий розуміє погляд, пояснив. – Ти в іншому світі внучка.
Я ж нервово розсміялася, не повіривши в слова діда. Але побачивши їх серйозні особи, різко обірвала свій сміх. І похитала головою. Ні, я не могла. Схопившись з лави, я нервово заходила по кімнаті. Мене не зупиняли й не говорили ні слово, даючи прийти від новини. Зітхнувши пару раз на повні груди, я постаралася заспокоїтися. Сівши назад на стілець, приготувалася далі слухати.

– Заспокоїлась? – тихо запитав мене Лук'ян, я тільки кивнула головою, не в змозі вимовити й слово. – Для всього села, ти будеш мені внуком по моїй давно покійної сестри Лади, Алексом Мирним. Все одно зараз ти не зможеш нікуди піти, все дороги замело. Поживеш з нами до весни, а там вирішимо, чого робити далі, — я повільно згідно кивнула, ну а що мені залишалося робити? – Про наш світ я тобі поступово розповім, то що знаю. Постарайся менше поки спілкуватися з місцевими, твоя манера говорити дуже відрізняється. Це тебе видасть. Ще одне, ти знаєш, що в тебе сила відьми? – запитав мене дід.

– Та яка сила? Відьми? Я і відьма? Ні, такого бути не може, це все казки, — твердо відповіла я.

– Це не казки, — тихо відповів мені дід У нашому світі є магія, а в вашому немає? – я ж похитала у відповідь головою. – Що ж, постарайся сильно не дивуватися, і не залучайте до себе увагу. Тобі потрібно освоїтися, — я була згодна з цим, та й увагу зайве мені ні до чого. Питання є? – питання були, і багато.

– Скільки я прохворіла? І з чого ви вирішили, що я відьма? – перші питання задала я.

– П'ять днів ти була в бреду, — тихо відповіла мені тепер уже бабуся І те, що ти відьма, сказала знахарка. Вона слабка відьма, але таке бачить, — випереджаючи моє запитання, сказала вона.
Я ж насупилася. Чим це може мені позначитися? І в чому виражається моя сила? Це може, кому нашкодити або мені? Я ж не вмію нею керувати. Я відразу задала ці питання.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше