Бажання.

- Бажання?

- Коли вже втрапила до мене, то мушу, - кивнула стара.

- Отже, усі, хто потрапив до вас, хоч з амулетом, хоч у шпарину провалився, мають право на виконання завітного бажання?

- Ще б чого? Нащо мені виконувати бажання усіляким дурепам, які ступили не туди да провалилися сюди? Додому, додому! І хай вважають, що перепили і зловили галюна або побачили дивний сон, бо хто ж їм повірить?

- А коли б я одразу амулет віддала, як ви вимагали?

- Тоді б викинула і тебе у твій світ без виконання бажання, - була відвертою Яга.

- І чом так?

- Бо дуреп не люблю. А ти, по-перше, побачила і підняла амулет, це вже щось значить, хоч ще й не знаю, що. А по-друге, ти не дурепа, отже можна витратити на тебе частинку свого дорогоцінного часу. Та не багато! Отже, не гальмуй, загадуй бажання. Тільки не здумай мене дурити, як дехто намагався, типу, моє бажання – чарівна паличка або квітка-семицвітка. Одне бажання – і крапка.

Я подумала хвилинку, все ж питання не просте.

- Я додому хочу, це моє бажання.

- Додому ти потрапиш однозначно, тільки спочатку загадай бажання. Правило таке.

І що ж мені загадати? Доля погладила при народженні по голівці. Батько-олігарх узяв мене з дитячого будинку ще малям після загибелі власної сім’ї, любить та балує мене, як і рідних дітей не люблять, все життя мені присвятив. Батьків, які мене кинули, я й знати не хочу.  Маю все, що побажаю. Навчаюсь у престижному вузі по спеціальності «готельний бізнес», бо таточко має мережу готелів по усій країні. Заміж вийти по коханню тато теж дозволяє, хоч і за жебрака, аби мене любив. Та мені поталанило, мій наречений – справжній красень, задля мене ладен зірку з неба дістати і при тому із цілком забезпеченої сім’ї. Він би й сьогодні зі мною одружився. Та з весіллям я не поспішаю, хочу насолодитися студентським життям. На морях-океанах, по чужоземних країнах наїздилась вже досхочу, на днях вшосте до Парижу з татком летимо, на вихідні. Здоров’я, краса, молодість, стрункість, добра вдача – все при мені. Все в мене є. Чого мені бажати? А чого й забажаю раптом – татко купить, забезпечить, дістане, організує.

Так відьмі і кажу:

- Не маю бажань. Жодного.

Хмикнула Яга, подивилась на мене іншими очима:

- Ще таких людей і не зустрічала…  Тоді тебе мені сама Доля надіслала. Я тут тисячоліттями на сторожі, чужі бажання виконую, а своє не можу. Поміняймося місцями на годинку, виконай одне моє бажання – і усі будуть щасливі. Ти додому повернешся, а моя давня мрія здійсниться.

- А якщо відмовлю?

- Назад не випущу! Вік вікуватимеш у цій хатині! – брови карги посунулись одна назустріч іншій, темні важкі хмари затягли небо, зачіпаючи верхівки сосон, крупні крижані краплі почали зриватись на землю.

Я здригнулась від неприємних почуттів.

- Та пошуткувала. Чом не допомогти одинокій приємній… відьмі? Точно на одну годину?

- Зуб даю. Ні хвилиною більше.

В принципі, мені її навіть шкода, тисячі років і ні вихідних тобі, ні відпустки, ні заслуженої пенсії.