Епілог

Якими б моторошними не були події, що відбулися тієї ночі, вони допомогли вивести на чисту воду найближчих мені людей. Сестру, якій я довіряла, і чоловіка, який отримав у результаті умовний термін. Але найбільші зміни торкнулися долі Доміра. Найсильніший стрес, як пояснив пізніше лікар, струснув нервову систему і повернув його ногам часткову чутливість. Далі вже потрібно було лише знайти кращих спеціалістів. Зробили ми це разом — я записала ролик з його піснями та відкрила збір коштів. Через три місяці ми змогли потрапити на прийом до однієї вченої світили, і він уперше після нещасного випадку дав не просто надію, а запропонував лікування.

Людмила Павлівна довго не могла пробачити себе за те, що мало не занапастила сина, і одного прекрасного дня з повною стравою пиріжків вирушила до Закіри – миритися. Циганка дивилася на сусідку, примруживши очі та посміхалася.

- Тут не мені треба дякувати, Івашкові.

- А він до того ж? - жінка схопилася за серце

- А до того ж. Коли твій син хотів у вирі життя хотів закінчити, відьмин син йому завадив. Не стала б Дора Радіка рятувати, ти Доміра живим більше не побачила б. Він цю річку своєю вважає, не пускає в неї нікого.

Закіра хитро посміхнулася і взяла з блюда частування, а потім і дітвора налетіла. Відьмин будинок після пожежі відбудовувати ніхто не став, так він і стоїть досі напівобгорілий, тільки сьогодні його майже не видно - сад і кущі малини розрослися так, що Івашкові володіння більше нікому не доступні.