«Цвіте терен…»

«Цвіте терен…»
    Вогонь огорнув будинок. Сьюзі намагалася вибратись з цієї пастки, але не вдавалося. Вихід завалило великими балками які падали з даху. З кожною секундою повітря ставало гарячим і вже дихати було не можливо. Дівчина закашлялась. Дим заважав, голова закрутилася. Сьюзі сіла на підлогу, відчайдушно намагаючись доповзти до вікна аби розбити його. Помалу вона втрачала свідомість. Картинка розпливалася, а повітря уже не вистачало щоб вдихнути на повні груди. 
    Сьюзі прокинулася через задуху. Вона сіла на скрипуче ліжко і сонно глянула на годинник у своєму телефоні, який показував 00:00. Трохи оговтавшись вона прислухалась до нічного лісу у почула чарівну пісню «Цвіте терен…» Хтось голосно але ніжно наспівував її. Сьюзі хотілося перевірити що там коїться, дівчина навіть підвелась з ліжка, але тут її зупинив стукіт в вікно. Наче хтось намагався ввірватися в середину. Коли Сьюзі глянула у той бік то від несподіванки навіть спіткнулася і гепнулась на скрипуче ліжко. У вікно заглянули три обличчя. Один чоловік був з петлею на шиї, в іншого стікала з рук кров. Третій з кинджалом у серці. Відійшовши від шоку дівчина згада про самогубць. Це душі людей які вбили себе власноруч. Сьюзі застигла від переляку, пісня залунала голосніше і тоді журналістка зрозуміла що це мавки ваблять її у ліс. Закутавшись міцно в ковдру дівчина затулила щільно вуха та заплющила очі.  Через декілька хвилин все стихло. Сьюзі підійшла до дверей прислуховуючись і тут у них постукали. Вона в момент відскочила назад і закричала:
-Ідіть геть.
    Журналістка сіла на підлогу і просто слухала стукіт. Він супроводжувався співом мавок і блукаючими тінями самогубць. Сьюзі сама не помітила як заснула. 
Прокинулась на холодній підлозі і з жахом озиралась. Нікого не було. Може все це їй наснилося. Трохи перевтомилася з дороги. От зараз вона попоїсть і все стане ясно. Вона дістала хліб та концерву, зробивши кілька бутербродів. Після маленького сніданку вона переодягнулася у легку довгу сукню, яка була трішки приталена. Що робити в безлюдному лісі? Сьюзі вирішила прогулятися і знайти все ж таки річку. Без вагань дівчина кинулась бігти вниз пагорба, але швидко стомилася. Вона зупинилася та сперлася спиною на велике дерево, в яке скоріш за все влучила блискавка. З однієї сторони воно давно покрилося зеленим мохом, а трохи вище росли кілька грибів. З іншої сторони дерево було обвуглене. Сьюзі провела рукою по спаленій корі, яка була досить теплою, на долоні залишився чорний слід. Коїться щось дуже дивне. Невже вночі була гроза? Це просто нісенітниця. Земля була сухою. А в дерево наче блискавка улучила. Можливо у цьому лісі є якісь люди, які не люблять туристів і у такий спосіб хочуть прогнати небажану гостю. Сьюзі продовжила свій шлях. Здається минула година, а до струмка дівчина так і не дійшла. Щось тут не те. Усе було однаковим. Хіба вона могла заблукати? Пройшовши ще кілька метрів вона знову наткнулася на спалене блискавкою дерево. Здається Сьюзі ходить по колу. З цього місця вона добре пам’ятала дорогу до будиночку. Час повертатися, сьогодні вона так і не побачить річку. Можливо завтра пощастить більше. Діставшись до свого тимчасового дому, дівчина дістала свій помаранчевий блокноти і почала записувати події. Аби нічого не забути.
    «Ніч пройшла трохи не зрозуміло. Спочатку наснився кошмар, наче я знаходюсь в палаючому будинку. Мені не вистачало повітря. Я відчувала як помалу втрачаю свідомість. Прокинулась я опівночі. Заряду на телефоні можливо вистачить ще на день. Місцина тут гарна, але вночі коїться щось не зрозуміле. Спочатку я бачила духи самогубць, потім чула спів мавок. Вони наближалися до мене і я змогла розібрати кілька стрічок пісні «Ой візьму я кріселечко» «Сяду край віконця». Вони зачаровували своїм тонким голосочком, навіть хотілося вийти зі схованки та заспівати з ними, але я змогла стриматися. Далі хтось несамовито стукав у двері та вікна. Я сильно налякалась і в цей момент зрозуміла що у пасці. Якщо вони все ж таки доберуться сюди то тікати нікуди. Мені довелося сісти на підлогу і слухати як духи самогубць намагаються зламати двері, які зачиняються тільки на засув з середини. Можливо я просто перевтомилася, але сьогодні вдень трапилось теж дещо дивне. Я не змогла знайти струмок, хоч добре знаю що він знаходиться недалеко. Блукала по лісі цілий час, а потім вийшла на знайоме мені спалене блискавкою древо. Потім я повернулася назад. Цієї ночі я хочу розібратися з усім. Я не ляжу спати. Хочу зрозуміти все це привиділось через втому, наснилося через страшні байки які розповідав водій чи ці місця і справді прокляті.»
    Сьюзі з нетерпінням чекала вечора і ось коли він настав дівчина міцно закрила двері, поклала біля себе сокиру для самозахисту. Сьюзі сіла на ліжку і дивилася в вікно. Годинник показав 00:00. Дівчина прислухалась до звуків та нічого незвичного не почула. Проте раптом хтось тихо наче кішка пошкрябав у двері. Сьюзі підхопилася та ближче підійшла до вікна. У лісі вона побачила як чоловік з ножем у серці стікав кров’ю. Той повільно почав наближатися, а потім раптово зник. У двері хтось постукав. Дівчина наважилася все ж таки запитати:
-Хто там?
-Твоя смерть,-хрипким чоловічим голосом промовив хтось.
    Відповідь сильно спантеличила і налякала Сьюзі. Далі дух вирішив зламати двері й несамовито бився об них. Прозвучав противний скрип, такий як наче хтось провів чимось гострим по склі. Сьюзі різко обернулася на вікні залишилась велика подряпина. Раптом залунав спів мавок десь далеко. Вони повільно наближалися до будинку. На даху почулися кроки. Здалось наче хтось просто вирішив побігати по дошках. Кілька разів звук був дуже сильним. Склалось відчуття що зараз вони увірвуться в середину. Мурашки пробігли шкірою. Сьюзі хотіла відчинити двері щоб втекти, але не змогла дійти до них. Ноги стали важкими, наче дві великі брили. Дівчина гепнулась на підлогу, в голові затягнувся туман. Думки були плутаними, а сил для того щоб підвести забракло. В скроні пульсував біль. Сьюзі тільки здогадувалась що при падінні могла розбити голову. З останніх сил вони торкнулася рукою до місця яке регулярно стугоніло болем. З долоні стікала кров. Сьюзі кілька разів навмисно кліпнула, адже не могла зосередити погляд на предметах. Спів мавок лунав десь дуже близько, а кроки на даху стихли. У вікно знову постукали, потім на вулиці упало щось важке. Прозвучав пронизливий жіночий крик. Сьюзі трохи перепочивши зробила ще одну спробу підвестися, тепер це їй вдалось. Проте одразу голова закрутилася і дівчина знову сіла на підлогу. Почувся чийсь тихий сміх та єхидні слова «Смерть», «Смерть». З’явилася нудота. Сьюзі хотіла щось сказати, але її нудило так ніби зараз виверне. Хто так жорстоко грається з нею? Очі самі помалу закрилися. Вона втратила свідомість.