Глава 22. 1969. Натан. Тоні.

   Я не спала всю ніч. Коли прийшов світанок, я тихо зайшла у вітальню, де на дивані спав Натан, сіла біля нього у кріслі й стала чекати, коли він прокинеться.

    Він спав, не роздягаючись. Пом'ята сорочка, таке ж обличчя. Одноденна ледь помітна щетина робила його старшим та більш суворим, чи що.

   Я чудово знала, що він буде геть не в гуморі. Ще б пак! При таких справах, та ще й з похмілля. Але я не могла чекати слушної нагоди. У мене просто могло її ніколи не бути. А зараз я не збиралася здаватися без бою. 

   Я уяви не мала, що йому скажу. Всі слова, які приходили мені в голову, не здавалися мені вдалими та достатньо переконливими. Тож, врешті, стомлена та знервована я просто сіла в крісло біля свого чоловіка, просто дивилася на нього та чекала. 

   Чекала я довго, але врешті дочекалася. Натан відкрив очі та почав поволі повертатися до життя. Було видно, що йому не дуже добре. Мене він помітив не відразу.

    — Привіт! Як ти? Каву будеш? — звернулась я до нього.

    Він глянув на мене, тяжко сів на диван та відповів:

   — Не відмовлюсь. Й можна склянку води?

   — Звичайно. Зараз принесу.

   — Й знеболююче прихопи! Голова розколюється.

    Я швидко знайшла потрібні ліки, набрала склянку води. Коли я повернулася у вітальню, Натан знову приліг. Виглядав він жахливо. Я почала сумніватися, чи взагалі вдасться з ним поговорити. 

   Він випив ліки й залишився сидіти на дивані. 

   — Натане, ми можемо поговорити? — запитала я його.

   — Прямо зараз? Тобто, ти думаєш, що мені недостатньо погано, треба підсилити.

   Він кинув на мене важкий холодний погляд.

 — Знаєш, я ще пару годинок посплю. Потім треба їхати в університет. Незважаючи на походеньки моєї дружини, навчання ніхто не відміняв. І я маю намір його закінчити.

   Я відчула, що починаю дратуватися.

   — Ти як завжди у своєму репертуарі, — кинула я йому. — Я теж не спала всю ніч! І мені теж не дуже добре! — зробила паузу й додала: — Й це не я змушувала тебе напиватися до свинячого вереску!

   — Слухай, Еб! Для мене критично важливо зараз прийти до тями, привести себе до ладу й поїхати в школу, — сказав він втомленим голосом, старанно вдаючи спокій. Та приховати роздратування у нього виходило не дуже. — Залишилось пару кроків до закінчення та отримання диплома. Я не бачу сенсу викидати намарно майже рік праці та купу грошей, щоб в останні місяці все це спустити в унітаз. Через мою сімейну драму.

    — Твої пріорітети мені чудово відомі! — а от я навіть не намагалась щось там приховати. — Тебе ніщо не змінить! Я просто хотіла тобі все пояснити! Щоб ти знав правду! Щоб не наробив дурниць! 

   — Яку правду? Твою? Чи правду Тоні? Думаєш, мені так приємно копирсатися у цьому лайні та шукати ту вашу кляту правду?! — тепер й він не стримувався. — Я ще вчора подумав, що, по великому рахунку, байдуже — спала ти з ним чи ні.  Все до того йшло. Те, що тебе щось зупинило чи злякало вчора, не значить, що ти не зробиш цього завтра. Я не хочу перетворитися на дикого ревнивця, що завжди сумнівається, контролює кожен крок, наймає детективів, принюхується та прислухається. Знаєш, такий собі ховрашок, що вічно насторожі!

    — Це ти подумав до того, як набрався до втрати свідомості чи після?! 

   — Про це я думаю уже давно! Я бачу, що тобі погано зі мною. Я не такий, яким би ти хотіла бачити свого чоловіка. Я постійно думав, що мені потрібно змінити в собі, щоб наше сімейне життя стало кращим. Я думав про те, як мені оптимізувати свій час та все організувати в компанії, щоб у мене було більше вільного часу для вас. Й на це навчання тому записався. Я довго вагався щодо того, дзвонити Тоні чи ні. Потім подумав, що без довіри не може бути ніякої сім'ї. Це до питання щодо ховрашка. Я подумав: "От і побачимо, як воно буде!"

   — Так ти просто перевіряв мене?!

   — Ні! Я просто вирішив довіряти тобі! І ось чим все закінчилося! 

   — Я не спала з ним! — закричала я йому в обличчя. 

  — Я не знаю! — прокричав він у відповідь. — Якщо ти вже така чесна, то скажи чесно — але ж ти хотіла цього, думала про це?! 

   — Ти звинувачуєш мене за мої думки?! А сам?! Невже ніколи не думав про секс з Дженніфер?!

   — Ні, не думав!

  — Брешеш! Якби не думав, не поцілував би її вчора! Її б не було стільки у твоєму житті!

   — Мені є про що подумати, крім як про секс зі своїм юристом! Після чергової твоєї істерики я навіть малодушно подумав звільнити її. Але вона чудовий фахівець. 

    — "Чудовий фахівець", яка закохана у тебе по самі вуха!

   — Так, я знаю про це! Ми навіть говорили з нею про це! Вона знає та розуміє, що я маю сім'ю та дуже нею дорожу!

   — То й що, що вона знає?! Ти думаєш, це зупинить її?!

   — Так, чорт візьми, зупинить! Й досить кожного разу переводити на неї стрілки! Вона тут точно ні до чого! 

   Він стрімко підвівся.

   — Все! Мені набридла ця беззмістовна розмова! Поспати я точно не посплю. Піду прийму душ.