2017

2017

Не кидай слова на вітер,

Не кидай обіцянок у смітник.

Як навчились брехати, то уже не діти.

Записуй усе в свій записник.

(26.09.2017)

Мені, здається, я чисто збожеволіла,

Твоє ім’я лиш в голові лунає.

В соїй реальності я лиш жила,

Скажи чому тебе не забуваю?

(30.10.2017)                                                                           

Почуй мої думки,

У них приховані зізнання.

Що в моїм серці тільки ти,

Що ти моє кохання.

(28.12.2017)

Вибачте, що я не вписуюсь

В кліше і ваші рамки.

Вночі по клубам не тусуюсь,

Це все не мої забавки.

Моє тіло потроху вкриваю тату,

І в плейлисті не знайдеться попси.

Але я впевнена, що живу.

Питання: чи впевнений у цьому ти?

Вибачте, але бути собою

Виберу завжди без вагань.

Люблю відчувати себе живою,

І байдуже на сотні ваших дорікань.

(16.07.2017)

Не обертайся спиною

До тих хто тебе чекає.

Не прикидайся живою

Поки про це ніхто не знає.

Не закривай свої очі,

Не прикидайся байдужим.

І коли не спиться вночі

Ти ходиш по вулиці, по калюжам.

Не обертайся спиною

До тих хто тебе любить.

Бо станеш для них чужою,

І це тебе згубить

(28.06.2017)

Немов у сні все відбувалось,

Реальність вкрилася туманом.

Я знов не в того закохалась,

Моя правда виявилась обманом.

Немов в холодну воду я пірнула,

Невже так легко обманулась.

Як би в житті все просто було,

Та ж ні, я знову обпеклась.

Немов у сні все відбувалось,

Та прокинутись ніяк не можу.

Я знов не в того закохалась,

Усе життя по колу ходжу.

(12.06.2017)

Життя людей минає в чергах,

Які чекають на спасіння.

Боятися – це є мій страх,

Я виросла в такому поколінні.

Стань в чергу та чекай,

Коли життя до тебе посміхнеться.

Стань в чергу та помітиш,

Що хтось живе, а комусь живеться.

Ми звикли плисти за течією ріки,

Ми звикли все списувати на долю.

Коли чекаєш іде життя, ідуть роки.

Візьми себе в руки, збери свою волю.

Життя людей минає в чергах,

За щастям, успіхом, непотрібними речами.

Не дочекатися – був мій страх,

А тепер все помінялося місцями.

(06.02.1017)

Я прокинулась улітку,

А в душі моїй зима.

Здається, що навколо клітка,

Свобода – ілюзія, її нема.

Мене покинули бажання

В яких тонула день за днем.

Згадались твої зізнання,

Які обпікали ще досі вогнем.

Я прокинулась серед ночі,

Мене тривожили думки.

І дні летять, бо все коротші,

А ночі довші все навпаки.

Мені цікаво хто здався першим,

Чому пішло наперекіс?

І день за днем ставало гірше,

Я не змогла і ти цього не переніс.

(26.01.2017)

Читала ті книги де було його ім’я,

Шукала у текстах і між рядків.

Одне слово перетворилось у ціле життя,

Одне життя у безліч слів.

Здавалось, так завжди буду поруч.

Здавалось, це трохи нас єднає.

Говорила собі: «мала, не плач»,

Але про нього нічого не знала.

Читала ті книги де було його ім’я,

Шукала у текстах, думала це єднає.

Одне слово перетворилось у ціле життя,

Одне слово: «кохаю»…

(05.01.2017)