ВІдтІнки Мого Смутку

2015

2015

 

 

Стомився погляд мій,

А я шепочу тихо…

Зупинятися не смій,

Не нарікай на лихо.

 

Нехай дощі і будуть лити,

Й сонце не появиться на небі.

А ми живем і будем жити

І вже більшого не треба.

 

Сьогодні ранком прокидалась

І вирішила що не помру.

Ще вчора з світом я прощалась,

А зараз рада що живу.

(30.06.2015)

 

Моє серце втомилось від війни,

Моє серце просить схаменутись.

Що не можуть поділити дві сторони?

Так хочеться забути все проснутись.

 

Витягаю з тіла поржавілі мечі,

Цей біль не зрівняється ні з чим.

І здається хоч кричи, хоч мовчи,

Не пийде весна після сотні зим.

 

Моя молодість згоріла у вогні,

Забравши найдорожче – час.

Вас судити точно не мені,

Та й вам не судити нас.

 

Вночі, здається, чую крики,

Які не покидають мене ні на мить.

Чи чиїсь, чи мої муки,

Бадуже, за себе й за вас болить.

(06.05.2015)

 

Обіцянки давно пустими стали

Їх істина тонула у вогні.

Ніхто в своїх словах віри не має,

А вся правда була на поверхні.

 

Розсіявся попіл й забулись слова,

Що були так голосно сказані.

Тепер неприступні наче скала,

Народом своїм ображені.

 

Горіла у вогні моя правда,

Розтоптана й поранена в боях.

Чую лише слово «завтра»,

Та не доживу, не пройти мені цей шлях.

 

Забуті давно, пусті обіцянки

Доживали цей день на дні Чорного моря.

Тобі була я коліжанка,

А ти принесла стільки горя.

 

Істина випливе з глибин забуття,

Відкриє очі, покаже сітло.

Й бравши гідне життя,

Ти зрозумієш, що таке жити. (05.05.2015)

 

Знайди у своєму серці світлу тінь,

Знайди й спали горе й біль.

Самотній вогонь потроху гасне,

А колись палала любов й усе прекрасне.

 

Мара турбот поглинатиме вічність,

Буде випробовувати духу твого міцність.

Клястиме, кричатиме, зачепить за живе;

Та й було гірше, а це пусте.

 

Знайди у своєму серцісвіжий біль;

Тікай від злого, на місці не стій.

Спали дороги, якими ходила,

Спали двері в які тебе не пустили.

 

Огорнися білими хмарами

Й попрощайся з минулим, з примарами.

Кожен з нас плекає мевні мрії,

У кожного з нас живе любов, віра, надія.

(23.04.2015)

 

Скажи чому забула,

Як виглядає світло!

Колись я щирий сміх чула,

А зараз крики й пекло.

 

Над головами чорні хмари

Разом позбирались.

Накликали на себе Божу кару,

Й про гріхи свої вже не сповідались.

 

Скажи мені яким буває світло,

Мене лякає наш довгий шлях.

Колись все сяяло і квітло,

А зараз бачу лише крах.

 

В чорнім димі я чекала,

Що мене хтось пробачить.

Настав цей день, я помирала,

Чую мене вже кличуть.

(21.04.2015)

 

 

Моя душа крізь хмари пробивалась,

Моя душа втекла із вічного вогню,

Якого так боялась,

Вона сховалась у пітьму.

 

Мої крила не літали,

Мої крила обгоріли.

Такого болю ще ніколи не відчувала,

Вони роками тліли.

 

Моє серце битись перестало,

Моє серце зупинилось.

Смерті більше небоялась,

Із смертю я змирилась.

(11.04.2015)

 

Закрийся у своїй кімнаті,

Сховай свій біль і страх.

Тобі байдуже де помирати,

Чи на самоті, чи на чиїхось очах.

 

Згадай своє життя паскудне,

Роки розмов й поневірянь.

Серце стало неприступне

В якому не залишилось вагань.

 

Закрийся у своїй кімнаті;

Озирнись, кричи і плач.

Всім давно на тебе начхати,

Ніхто не скаже дякую, або пробач.

 

Вимкни світло, погаси екрани

Й почуй душі своєї каяття.

Комусь щасття, комусь душевні рани;

Одне питання: «на що змарноване життя?».

 

Закрийся у своїй кімнаті,

Сховай свій біль і страх.

Тобі байдуже де помирати,

Чи на самоті, чи на чиїхось очах. (29.02.2015)

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше