Розділ 6. Отруйна спокуса

В середині було приглушене світло. Аромат свічок з додаванням феромонів, витав повсюди, дуже швидко пропитуючи одяг, а загальне убранство, спонукало розслабитися та отримувати насолоду навіть від інтер’єру. Все тут було підібране з особливим підтекстом, і навіть класична музика, своєю мелодійністю, працювала на те, аби поважні гості віднайшли тут гармонію і знову завітали наступного разу.

Саме це і відмітив спадкоємець трону, який сьогодні відвідав цей заклад інкогніто. Разом зі своїм повіреним він пройшов в середину, маючи наміри на загальних умовах провести тут час, але досить швидко обоє були перехоплені незрівняної краси жінкою, яка відвела їх у зал для особливих гостей. Невідомо чому саме їх відвели до переліку тих, хто міг витрачати кошти, але оцінивши пріоритети окремого залу, Ліам не став сперечатися, а навпаки, з вдячністю прийняв, як дане та задоволено рухнув на один з диванів, що були розставлені навколо невисокого столику, який служив і сценою, і підставкою для їжі та напоїв, одночасно.

- У Вас є якісь особливі забаганки, - мило посміхнулася дама у пишних одежинах, які майже повністю просвічувалися, закриваючи лише стратегічні місця. Вона стримано поклонилася та смиренно чекала на відповідь.

- Ні, - відповів наступник, закинувши руки по обидва боки спинки дивана, ніби таким жестом підтверджував свою особливість. – Принесіть кращої випивки та частувань, і покличте декілька дівчат, які скрасять нам компанію.

- Буде виконано, мій пане, - відповіла красуня та ще раз поклонившись, поспішно покинула межі залу, аби якнайшвидше виконати всі прохання особливих гостей.

Панночка не обманула. Зовсім скоро до залу увійшло двоє дівчат, які за красою не поступалися їй, від слова “зовсім”. Стрункі красуні, що були одягнені у ще більш відверті одежини, пливли лебідками, несучи на підносах все, що замовляв Ліам. Як досвідчений персонал, вони майстерно розклали наїдки на стіл, а самі почали свій еротичний танець, кружляючи в його центрі.

На відміну від майбутнього владики їхнього домену, що обличчям не проявляв зараз ніякої зацікавленості, Піро стікав слиною та пускав хтиві погляди, подумки обмацавши красунь де можна та не можна. І, звісно, він не міг замовчати свої бурхливі передчуття, що обіцяли йому рай.

- Обожнюю такі наші вилазки, - навіть в долоні потер, підтверджуючи свій піднесений настрій. - Думаю, з вашого плану, це найприємніші пункти, від яких я не в змозі відмовитися. Ви тільки подивіться які вони солоденькі, - глитнув слину, розпливаючись у хтивій посмішці.

- Заглядайся та не запливай за буйки, - глузливо та одночасно грізно кинув Ліам погляд на ласого до прекрасного. - Зроби так, щоб мені не було за тебе соромно. Ми сюди прийшли, щоб з мене збоченця зробити, а не щоб нас командою таких нарекли. Зрозумів? – запитав, недбало кинувши погляд на двері, де в щілині показалася темна постать, від чого темноволосий трохи напружився.

- Зрозумів, - відповів білявий, зробивши кислу міну, адже його обрізали на самому початку не давши насолодитися моментом чоловічої слабкості до слабкої статі.

Шкода, що він не народився у сім’ї самого Прайма, а був сином кухарки, і напевно це була найбільша прикрість у його житті, адже, що лицем, що статурою, він добре вдався.

- Іди сюди, крихітко, - погукав Ліам одну з красунь, аби підкинути роздумів тим, хто зараз наглядав за ними. А те, що за дверима ховалися чергові шпигуни, він навіть не сумнівався. – Потанцюй у мене на колінах, - озвучив він прохання та потягнув руку, аби згодом притягнути кокетку до себе.

Молоденька квітка, якій на вигляд було не більше дев’ятнадцяти, як виявилося згодом, мала досить гарний досвід поводження з чоловіками. Вона ходою спокусниці спустилася з підставки та спритно прийнялася крутитися перед наступником, всівшись на його руках.  

Справжньому чоловікові лестили подібні пестощі, в перемішку з якими зовсім скоро його камзол був розстібнутий, а білосніжна сорочка відкрила присутнім вид на мускулисті груди та пружний прес, що кубик за кубиком вимальовував свої рельєфи. Ніжні дівочі пальчики лоскотали нерви та заставляли внутрішні струни смикатися, забуваючи з якою метою він сюди насправді прийшов. Але це було не надовго, бо Таіра, своєю появою, дуже швидко привела спокушеного до тями, повернувши пам’ять, яка покидала розслаблене тіло.

- Як тебе впустили? – зробивши роздратований вигляд, запитав Тодей Ю’Ліам, кинувши оком на дівчину, що у своєму комбінезоні першокласного воїна, зовсім не підходила цьому місцю. Краще б залишилася за дверима, аби він міг хоча б трохи позабавлятися.

- Прийшлося змінити правила входу в бордель, - відповіла спокійно темноволоса з незмінною пов’язкою на лобі, розминаючи зап’ястя. - Власник з радістю погодився, надавши мені особливий пропуск гостя, якому завжди будуть раді.

- Він хоча б цілий залишився? – перепитав він слідом, вже прикинувши в умі наслідки того пропуску.

- Не переживай, вони по дружньому відмовилися від компенсації за нанесену шкоду. Головний біль не входив в страховку охорони закладу, - мовила у відповідь, натякаючи яким чином отримала цей білет.

- З чого б мені переживати, - фиркнув Ліам та трохи відтіснив панночку, що вже перейшла кордони дозволеного. - Не стій над душею, - озвучив далі, а потім, впіймавши хитромудру думку, яка б дозволила ще більше познущатися зі своєї няньки, зачепивши її за живе, мовив: - Хочеш, знайдемо і тобі дівчинку? Піро, - не давши їй змоги відмовитися, швидко гукнув помічника, який був зайнятий прекрасною танцівницею та навіть не звертав на інших уваги.

- Так, - відразу підірвався хлопець.

- Поклич ще декілька дівчат, аби Марах не було з нами сумно, - а в очах знову бісики грають.

- Можливо, не треба? – перепитав Піро зиркнувши на насуплену Таіру, від якої можна було очікувати чого завгодно.

- Як це, не треба? – перепитав Ліам. – Хочеш сказати, що ти – слуга престолу, заслуговуєш подібної компанії, а рівна самому Прайму – ні?