Розділ 6

Таня йшла до університету впевненою ходою. Вона не могла показати хоч крихту слабкості. Ні, вона повинна тримати свої почуття глибоко в собі і показувати відчай лише подушці, в яку можна поплакати.

Густі хмари затягнули все небо. Вони були темними, але дуже високо. Тані здавалося, що весь світ накритий ковпаком, який закриває людей від променів сонця і їх тепла. Останні листочки міцно тримались і намагались не впасти на тротуар, де їх тут же зметуть і запхають в темні мішки. Вітер відчайдушно дув, тому Таня пришвидшила крок і скоро дісталась до університету.

Біля входу в заклад освіти, Таня зустріла Віру і вони разом пішли на четвертий поверх. Віра помітила новий стиль подруги, і навіть сказала, що їй дуже личить. Тані було приємно чути ці слова в свою адресу. Вона і досі не могла нормально сприймати добрі вчинки в її бік. Їй здавалося це трохи дивним, чи що. Безкорисливу допомогу іншим вона дуже поважала, бо не кожен здатен на такий вчинок, хоч і людей до цього змалечку учать.

В аудиторії студенти шаруділи зошитами, а деякі шукали матеріал в інтернеті. Таня з Вірою сіли за останні парти. В них сьогодні пари були спільні, для двох груп. Крім української мови, тоді в Віри програмування. Анастасія Василівна - викладач, що веде журналістику і та, хто буде вирішувати долю останньої оцінки. Вона завжди запитує по списку, а так, як Троцька і Степанюк були в самому кінці, то сідати на перед було безглуздо.

- Розбудиш мене, коли підеш здавати, добре? - запитала Таня

- Добре. Але чому ти не повторюєш?

- Я всю ніч це вчила і краще відпочину. Якщо ще хоч раз прочитаю,то переучу.

- А я вчитиму.

- Вчи.

Таня склала руки на парту і опустила на них голову. Анастасія Василівна все одно зараз зациклена лише на тих, у кого приймає екзамен, тому було спокійно.

"Ух... Навіть заснути не можу. Занадто багато думок і мозок вимикатися не хоче. Тоді подумаю, про щось потрібне. Наприклад про завдання Віталіса. Мені потрібно скопіювати всю базу даних ГРОДу. Не просте завдання. Для початку потрібно буде проникнути в саму будівлю і бажано до січня. Потім це буде зробити проблематично, через мій надзвичайний стан. Потрібно буде вивчити планування будівлі, розклад зміни охоронців, досьє на них. Розробити план дій та кілька запасних. А ще... Та що ще?! Ні, я не можу так просто заспокоїтись. Таню, збери всі свої емоції, заглуши як колись! Це не важко, ти можеш! Ти без емоційна принцеса. Просто забудь те, що сталося, в решті-решт. Зосередься на своїй майбутній дитині і цій справі."

- Таню, - прошепотіла Віра і трусонула подругу.

- Що? - відкрила очі Таня.

- Я іду. Ти наступна.

- Добре. Дякую.

- Степанюк Віра, - покликала Анастасія Василівна.

- Ні пуха, ні пера.

- До чорта! - сказала Віра і пішла до кафедри.

Віра відповідала на запитання вчителя спокійно. Вона вважала, що нервувати перед вчителем і під час відповіді марно. До того вона могла рвати і метати від нервів, знищувати все їстівне, а особливо м'ясне. Цей вид їжі їй особливо подобався. В смаженому, вареному, та і в будь-якому вигляді.

- Ну як? - запитала Таня, коли подруга повернулася.

- П'ять, - радісно повідомляє Віра.

- Молодець.

- Троцька Тетяна, - покликала екзаменатор.

- Моя черга, - сказала Таня.

Вона зробила глибокий вдих і видих, та пішла до Анастасії Василівни. Вчителька не запитувала чогось з вищої математики, тому Таня відповіла на всі запитання. В неї була дуже гарна пам'ять, тому їй вистачало послухати викладача та кілька разів прочитати конспект вона знала тему.

Тані також поставили п'ятірку і вона з Вірою відправились на решту пар. Сьогодні їх було три. Після української мови мала бути пара філософії. Цей предмет зазвичай вела мила жіночка років сорока.

Студенти зайшли в аудиторію на другому поверсі та помітили нового викладача. Він мав фіолетового відтінку темне волосся, темно-карі очі. Він був високий і підтягнутий. Дівчата-одногрупниці відразу звернули увагу на привабливого чоловіка.

- Доброго дня, студенти! Мене звати Ніколас Ш'юмер. Так, іноземець. Ваша вчителька захворіла, тому до кінця року я її замінятиму. Сподіваюсь у нас не виникне конфліктів. І так, ви почали тему релігії. Так?

- Так.

- Добре. Отже, ми заглянемо підхід до християнства з іншого боку. З боку демонів. За звичай розповідають про ангелів, закони Божі... А я почну з гріха. Згідно з багатьох праць це жорстокі, підступні і безжальні істоти з крилами, - сказав Ніколас, показуючи різні зображення демонів на проекторі. - Ось так їх зображують. Але нещодавно я відвідав одне містечко в Англії і зібрав цікаві матеріали з цього приводу. Вони вважають, що демони, це структурована організація зі своїми порядками, тож як ви до цього ставитесь? Ви, - Ніколас вказав на Таню.

- Як вас звати?

- Троцька Тетяна.

- Значить Троцька, - сказав він і посміхнувся. - Що ж Троцька, що ви думаєте щодо цього?

- Я взагалі не вірю в надприродні сили, - почала Таня. - Кожен може вірити в що захоче, тому я не вірю в таке. Краще запитайте у когось іншого, - відповіла вона.

- Погано почалося наше знайомство Троцька...

Далі Ніколас Ш'юмер розповідав про різні погляди на християнство, погляди на добро і зло, погляди на ангелів і демонів... Коли закінчилась остання пара, студенти швидко зібрались і покидали аудиторію.

- Троцька, а ви залишіться, - сказав "філософ".

- Віро, ти йди. Мене тут затримають.

- Добре. Тоді подзвони ввечері.

- Ага.

Віра вийшла і Таня залишилась наодинці з вчителем. Таня стояла не далеко від столу. Він підійшов ближче і сперся об стіл рукою. Ніколас подивився  на Таню пильним і прискіпливим поглядом.

- Троцька, тільки давай без вистав, - сказав він. - Ти вже зрозуміла?

- Ш'юмер. Відома сім'я, чи не так? Та що ти тут робиш, Ніколасе?

- Маргарет, - видихнув він. - Я лікар. Який термін?