Розділ 23

- Знаєш, а ти дуже схожа на мою матінку. Поведінкою принаймні. До жаху дурна, невихована і дика, і...

- Не смій так про неї казати! - вибухнула Таня. Вона зіскочила на ноги і нависла над столом, дивлячись гнівним поглядом на Беніса. - Не смій! Вона була неймовірна і дуже хороша, розумна і добра. А не те, що ви всі. Ви! Ви ігноруєте все, що сталось з мамою того дня і просто все списали на мене. Мені було три! Три, чорт чого побери. Я б нізащо не зашкодила мамі і навпаки намагалась її захистити, а ви лише стояли розкривши роти, а потім у всьому звинуватили мене. Нанавиджу! За це я вас ненавиджу, і ніколи не пробачу! Дурні дорослі, дурні слуги і дурний, пришелепкуватий Джо. І ти, той, хто обіцяв мене захищати. Ти ж ініціював ті дурні змагання за мою руку і серце. Знаєш скільки я працювала над тим, щоб не дати себе здолати? Знаєш, як це жити в страху й кожного дня боятися, що тебе знайдуть і повернуть назад? Знаєш, як це весь час бути напоготові, не давати собі розслабитись і просто насолоджуватись життям? Знаєш, як це ходити з кам'яним обличчям, дотримуватись дурного етикету, не зважаючи ні на що, не зважаючи на втому, біль і всі косі погляди й перешіптування? Ні ж, не знаєш! Не знаєш, бо ти це не пройшов. Не пройшов стільки зради, болю і ненависті. Стільки всього! Дай мені спокійно жити хоч зараз!

Закінчивши свою палку промову, Таня знову сіла на стілець і закрила обличчя руками. З-за долонь долинало важке дихання і тихе незрозуміле бубніння. В принца очі були широко розплющені і в них читався подив, сум'яття і крапля радощів. Ось він і знайшов її. Знайшов свою сестру. Він полегшено видихнув, що аж білі аркуші паперу на столі здригнулись. Від бубніння Таню відволік скрип і тихий удар дверей об стіну. Вона перевела погляд на вихід і там був Назар. Його руки були міцно зціплені в кулаки, нігті, скоріше всього, боляче впивались в шкіру. Щелепи міцно зімкнені. В очах Троцька не змогла передбачити, що зараз зробить її чоловік.

Назар підійшов до столу, кинув швидкий погляд на дівчину та із стуком поклав обручку на стіл. Прямо перед Танею, а потім швидко попрямував на вихід.

- Ні! Назаре, ні. Прошу, Назарку, ні. Ні, ні, ні... - Таня впала на підлогу, вдарившись колінами об тверду поверхню. Троцький на це не зважав і не обертаючись вийшов з гнітючо-білої кімнати. За ним за мить вийшли і Беніс з Горею, а Таня зосталась на підлозі одна.

 Вона не знала,що Назар тут. Не знала, що коханий чує. Він мабуть також здогадався, ким насправді є його дружина. Гіркі сльози полилися з очей, по щоках і скрапували на білу підлогу. З грудей вирвався безшумний крик. Горло здавило сталевими лещатами і жоден звук не виходив назовні. Серце ніби розпалося на купу дрібних шматочків, стерлося в пил. Той, хто був найкоханішим, найжаданішим і найріднішим пішов. Пішов не сказавши ні слова. Просто кинув обручку на стіл, як сміття. Від цього сльози полилися ще сильніше.

Через декілька хвилин Таня змусила себе замовкнути, давши собі добрячого ляпаса.

- Замовкни! Не смій. Тихо, тихо... Хоч піди гідно...

Вона встала, витерла сльози і заплющивши очі перетворилась на принцесу. Червона сукня вже їй не здавалась такою веселою, але цей образ хоч якось допоміг зібратись. Вона впилась нігтями в тремтячі долоньки і заспокоїлась. Обличчя набуло маски спокою, яку раніше носила принцеса на балах і офіційних прийомах. Тіло припинило тремтіти, а спина вирівнялась, ніби вона проковтнула лінійку. За мить і принцеса відкрила чорні очі в обрамленні густих вій. Веснянки потускніли, порівняно з тим  якими вони були ще зранку, чи з десяток хвилин тому. В око Таня кинулись білі аркуші і ручка на столі. Вона повільно підійшла до столу, сіла за нього і поклала перед собою кілька аркушів. Права рука заволоділа ручкою і почала писати. Обличчя було кам'яним, а очі бігали по написаним рядкам і в них можна було прочитати непевність і біль.

Списавши кілька аркушів А4, принцеса підвелася, зняла свою обручку і поклала її на аркуші, а поруч і каблучку Назара. Пальці здригнулися, коли прикраса опинилася на столі. Принцеса повільно видихнула все повітря і дістала телефон. Швидко щось застукотіла по екрану, а потім кинула смартфон на підлогу і розтрощила його каблуком. Таня ще раз судорожно видихнула, а потім з'єднала пальці на правій і лівій руці. Роз'єднавши пальці, між ними утворилися срібні нитки. Вона обмотала чорний ніготь трьома ниточками, а потім їх перервала. Через надто тугу обмотку, на пальчику виступила кров і капнула на ідеально-білу підлогу. Потім принцеса стиснула руку в кулак і тричі швидко кліпнула. На розгорнутій руці лежало три чорних блискучих перлинки. Таня гірко посміхнулась і кинула їх на підлогу. Кімната вкрилась сіруватим димом і принцеса зникла. Властивості білої кімнати не спинили її, бо то було не звичайне переміщення...

***

Беніс швидко наздогнав Назара і зупинив його, поклавши руку на плече. Той зупинився, секунду про щось подумав і повернувся обличчям, до Беніса.

- Ну, і що за реакція? - запитав принц.

- Хм... А яка вона має бути?! Ура, моя дружина виявилась геть не звичайною дівчиною, а принцесою демонів, - удавано веселим голосом сказав Назар. - Вона жодного разу про це не обмовилась... А якщо таку важливу деталь вона приховувала, то що казати про побут... Що ще вона вирішила додати до списку таємниць?! САД, шпигунство, дочку, справжню сутність... Чого ще я не знаю про власну дружину?!

- Не кип'ятись. Я сам був в шоці, коли кілька хвилин тому зрозумів. Моя сестра, Таня, я про неї майже нічого не знав з тих пір, як померла Неріса. А сестриця мене в багато чому вже обскакала... Одружилась, має дочку, професію, можна так сказати. І головне, вона була щаслива з тобою. В цьому я впевнений.

- Вона просто грала цю дурну роль, - виплюнув Назар, перервавши Беніса.

- Можливо... Але чому ти в неї сам не запитаєш?

- Ха. Не сміши мене. Про яку довіру може йти мова, якщо вона приховала таке....