Глава 1: Тренування, тренування, тренування!

Минуло три дні, відколи ми почали тренування в режимі нон-стоп, по моєму суб`єктивному часові, або ж, трохи менше сорока хвилин по моросайському часовому потоці, це, якщо я нічого не плутаю. Вчитель з ентузіазмом продовжує виконувати свою обіцянку, зробити з мене й Алекса, мого колеги, його першого учня, майстрів рукопашки, що можуть заткнути за пояс будь кого, хто ризикне здоров`ям нас зачепити.

До такого рішення Вчителя привело, більш за все, те, що я ухитрився перестрітися з мисливцями за моєю головою біля самого порталу, хоча не скажу що зустріч мені не сподобалася зовсім, початок її був доволі приємним, ну а далі, я вже забрався звідти і ніякого подаруночка у вигляді чогось холодного і гострого не отримав, дяка Богові, Вчителя ніщо не затримало. Щойно опинившись в портальному залі маєтку мого вчителя, Керемтернеса Дерволварста, я задовольнив його цікавість, після чого ми і попрямували до трен-залу, де нас вже чекав Алекс. По дорозі вчитель здав на руки Морі і Лілі, двох сестер некомат, що працювали в нього покоївками, мого фамільяра, Тебіво, результат випадкового вивільнення моєї сили, у вигляді мініатюрного дракончика. Дівчата зраділи такому поповненню і їм, а також і Тебі за одно, стало вже не до нас.

А от ми з Алексом, який вже чекав нас зі Вчителем біля дверей трен-залу, щойно переступивши поріг трен-залу, почали косо поглядувати на, щось дуже задоволеного, вчителя, що потирав руки. У мене в голові проскочила думка, що мене така поведінка вчителя, дещо насторожує, хоч він мені і сказав, що тепер будуть для нас з Алексом повний набір тренувань, а навздогін згадався початок приспіву однієї пісні.

--- Ома параноя, параноя...:-- пробубнів я собі під носа, а Алекс, що чудово мене чув, косо глянув на мене.

--- Не каркай!:-- штовхнувши мене ліктем прошепотів він.

--- Пізно! Вже накаркав!:-- весело вишкірився на нас Вчитель, від чого в мене побігли спиною мурашки, та й судячи з того як пересмикнуло Алекса, у нього також:--- Навіть, не так! Ви влипли, в ту ж мить, як Саша перестрів мисливців за його головою!:-- підкоректував Вчитель себе.

--- Teshbere!:-- синхронно зітхнули ми.

--- Ну-ну! Не все так страшно!:-- спробував заспокоїти нас вчитель:--- Я звісно хотів би, щоб такий режим у нас з вами був увесь час, але в спокійному варіанті, де я б вас не ганяв так, як я це буду робити тепер. Але, на жаль, якщо Сашу вирішили дістати безпосередньо на Еріні, то вже моя параноя, ще й мабуть на пару з інтуїцією, настирно довбуть мені, що дістати можуть спробувати і Алекса. А оскільки, я своїх учнів втрачати не бажаю, то ми трохи змухлюємо!:-- лекторським тоном просвітив нас Вчитель.

--- Тобто, змухлюємо?:-- здивовано запитав Алекс.

--- Вчителю!  То ви не жартували, щодо розтягнення часу в трен-залі в пропорції один до ста!?:-- трохи невпевнено уточнив я, хоча, моя дупа вже й так відчувала, що питання було переведено в розряд риторичних.

--- Капець!:-- коротко констатував Алекс.

--- Майже!:-- вторив Вчитель:--- Тепер ми з вами будемо відриватися одне на одному на протязі двадцяти годин звичного часу Моросаї!

--- Твою дивізію! Дві тисячі годин в трен-залі!:-- простогнали ми з Алексом, чуючи веселощі на наші сідалища, при чому якось надто синхронно.

--- Хлопці!:-- Вчитель облишив грайливий тон і став серйозним та зібраним, така зміна настрою відразу ж передалася і нам, тож ми перетворилися в дві пари чутливих локаторів і чекали, що ж нам скаже Вчитель:--- Те, що я тут блазнюю, я роблю лишень для того, щоб дещо пригасити можливу паніку! По факту ж, ви в великій сра... кхм... проблемі.

---  І в що ж ми таке встрягли на пару?:-- дочекавшись паузи в словах Вчителя, дещо скептично запитав Алекс.

--- Та не на пару! На шістьох!:-- зітхнув Вчитель.

--- А?:-- видав Алекс.

--- Що?:-- вторив йому я.

--- От послухайте не перебиваючи, то й дізнаєтеся!:-- осадив нас Вчитель:--- Коротше, розклад такий! Я і ще декілька моїх знайомих майже одночасно набрали учнів і, якось так вийшло, що всі дали істинну клятву. Як ви можете здогадатися, ми відслідковуємо кожне прийняття пташенят під крило, з якого дива ви обоє знаєте, тож повторюватися не буду.:-- Вчитель поглянув на нас і ми з Алексом кивнули, щоб він продовжував:--- Так от, таким займаємося не тільки ми, Дракони, а й Драконоборці, як Світла Гілка так і Темна. Світла Гілка, або, як ми їх ще називаємо “Світляки”, що співпрацює з армією та правоохоронцями Асамблеї, відстежує нашого брата, щоб запобігати всяким не хорошим штукам...:-- ми з Алексом скептично підняли брови і хмикнули, мовляв “не треба пом`якшувати і так розуміємо”, на що Вчитель і сам хмикнув та поправив себе:-- Так, “Світляки” займаються контролем і наглядом за незаконними діями Драконів, щоб ми нічого зайвого не утнули, хафлінгів це теж стосується. А істина клятва, так то взагалі, вельми рідкий випадок, тож за такими наглядають дуже уважно, при тому що нагляд рівноцінний, як за учнями, так і за Вчителем. Хоча, що найцікавіше, особистого простору і свободи, цей нагляд не порушує, так ми вже одне до одного “притерлись”, так би мовити. Тож по факту “Світляки” проблемою не являються, якщо не робити чого-небудь вкрай нерозумного. Головний Геморой, саме так, з великої літери! Головний Геморой це Темна Гілка драконоборців. От цей народ вже доставляє нам багато клопоту, при чому дістається, не лише Драконам, а й оточуючим нас розумним. Темні не гидують нічим на шляху до цілі, тобто голови Дракона і готові йти по головах, не дивлячись на жертви. Тож з ними треба бути обережними, і саме через них, параноя, ваш кращий друг. Бо що краще, живий параноїк-перестраховщик чи дохлий бовдур-герой? Саме через Темних Дракони започаткували традицію, навчати пташенят, що стала неписаним законом для нас, а воюємо ми з ними до цього часу і, що найнеприємніше, “Темнюків” ми можемо тільки стримувати і запобігати їхнім діям по скороченню нашої популяції...:-- Вчитель гірко зітхнув.