Велике переселення! Шкільні будні! І так...

Глава 4: Нові-старі знайомства та початок шляху…

Думаю сильно детально описувати період перед тим, як піти в школу, не буду, просто пробіжуся по хронології і деяким особливим подіям.

Почну мабуть з ранку новосілля, з якого я був в шоці. Як виявилося, Васін “Вогник” штука доволі підла, в коматоз вводить ненадовго, проте це стосується тільки мозку, тушка ж як була в дрова так і є, але бодунс від нього капітальний, ну і, кхм... стояк також.

Прокинувся я від кількох відчуттів: щось мякеньке, велике і з двох сторін на моїй мармизі, лоскоту в носі, та відчуття здавлення всього, що нижче паху, цю область огортали сумарних дванадцять метрів звабливої плоті, рукам до речі теж було тяжко, але приємно. До загальної купи відчуттів додалися лютий головний біль та жорстокий сушняк. Бодун-с однак! Відкривши очі я став свідком прекрасної картини того, що мене з двох сторін огорнули дві красуні. Мозок ще працював туго, тож згадав пригоди минулої ночі я не відразу і то не всі, але Алекс допоміг, а як згадав то з початку припух, а потім зрадів. Але давайте по порядку. 

Зі вчора на сьогодні ми з Алексом відмічали моє новосілля в барі “Три Дракони”, місці колоритному і приємному. Там я наклався фірмового напою власника закладу--- троля інтелігента Васі, якщо повністю, Василя Казбухаєвича Гарново, особи приємної, хоч і трохи… Так Васін “Вогник”, це сила. Отже, ми на пару бухали, якось так вийшло, що ми підчепили в барі трьох сестричок Ламій і одну вампіру, про останню я дізнався вже вранці. З Алексом на пару, ми почали улюблену барну забаву, бійку, де відтягнувся увесь бар, за винятком мабуть тільки наших подружок-змійок і самого Васі, що охороняв вищезазначених осіб і свою барну стійку.

Потім нас (вічно молодих та вічно п’яних) чекало продовження бенкету, у мене на хаті, що з вертикального перейшов в горизонтальний. Ох, що я виробляв, а що виробляли дівчата м-м-м-м-м-м (хто б нагадав)… Коротше, судячи з того, що годинник показує третю годину дня, а Тебі дивиться на мене ображеним поглядом всіма покинутої, ага, я ж їй перед виходом наказав бути вдома і приглянути собі місце, гульнули так не слабо. Дівчат до речі звали Кара, ламія білявка зі сріблястою лускою на зміїній своїй частині та Ліра, сестра Кари з насичено синім волоссям та смарагдовою лускою, тож судячи з усього, з Алексом були Тінана, ламія шатенка з каштанового кольору лускою, третя з снстер ламій, та Кайра, та сама вампіра. В той день я перестав бути хлопчиком, та й дівчата перестали бути незайманими, але всі залишилися задоволеними і навіть продовжили “бенкет” не тільки в спальні а й в душі… н-так весело було. Ну словом домовилися, що ще якось зустрінемося. Тебі “дулася” на мене цілий день, хоча дівчат полонила мимоходом і мліла в їхніх руках.

Пощастило, що з цим хорошим дідлом народ не заморочується і “кільцюватися” після ночі задоволення не обов’язково, хоча думаю у кожного по різному. Але нам з Алексом пощастило цього разу.

Далі, згідно плану Вчителя, у нас було кілька днів вільного часу, які ми провели здебільшого за екскурсіями, Алекс тягав мене по місту і кілька разів ганяли по планеті через систему портального сполучення, та тренуваннями у мене вдома на купленому обладнанні та заглядали в маєток Вчителя до трен зали, де тренували контроль енергії та деякі прості, в моєму випадку, закляття, з чим сильно допомогла Лорі та дівчата. По “каналу” до нас долітало задоволене хмикання Вчителя і інколи він нас інструктував, якщо ми сильно косячили, що теж додавало ефективності нашим самостійним тренуванням. Ну не сумували ми, це точно, а я таки почав освоювати магію, і зміг почати використовувати свій “Браслет Пересмішника!”, ура! В той же день, наші помічниці каталися від сміху, коли я пробував користуватися браслетом, під музичку. Всіх добило, коли після чергового перевтілення я став жирним, на моїй голові опинився паперовий пакет з прорізами для очей, а одягнений був лише в стрінги і ті задом наперед, в такому “прикиді” я, з якогось переляку, згадав слова приспіву пісні “I am sexy, and i know it!” і всі рухи в кліпі, народ порвало! Особливо Адекса! Дівчата ж просто тікали від мене з червоними личками, а потім тікав я сам, від Лорі. Так і не втік. Алекс спробував мене прикрити, але врешті решт отримали на пару. Вчителя, до речі, порвало не гірше за Алекса, регіт в ментальному каналі стояв такий, що хотілося вуха заткнути. Весело вийшло! 

Так ми займалися всім і нічим, тобто поєднували приємне з корисним десять днів. Потім повернувся Вчитель і понеслося! 

Чимось стурбований Вчитель просто таки вилетів з вікна порталу у мене в квартирі, вхопив нас з Алексом за шкирку і зник з нами в новому вікні, Тебі ледве встигла за нами чкурнути. До нашого з Алексом подиву, вийшли ми не в трен-залі маєтку Вчителя, чи в портальній кімнаті там же, вийшли ми на полігоні на якому, як виявилося, нас вже чекали. Щойно ми проморгалися після виходу, як побачили, що на нас дивляться шість пар очей, дві пари з цікавістю і чотири здивовано, ми до речі теж були доволі здивовані.

--- Дерволварсте, а ти я так бачу не надто поспішав!:-- зустріла нас фраза від статного чоловіка середніх років, біля якого стояла друга третина нашого оборонного табору в драконах.

--- Згодна. Ти зі своїми учнями не поспішав, хоча й сам настояв на цій зустрічі!:-- вторила чоловікові приваблива жінка, на око, їй було трохи за двадцять, а за нею стояли наші останні колеги з драконів.

--- Гармоне, Діларо! Чого ви починаєте, я трохи затримався на засіданні, з якого ви, до речі, змоталися!:-- контратакував Вчитель.

--- А й демони з тобою!:-- сказала жінка, вочевидь та сама Ділара, а десь з дальнього кінця полігону почулося “А-а-а-апчхи-и-и-ий-й!”, на який ми не звернули уваги.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше