Глава 12: Нові відкриття.

Коли Лорі забрала Алісу Віктора і Луїса, напруга в залі переходів піднялася ще на кілька градусів. Батя мовчав і продовжував розглядати мене.

Тим часом Вчитель тихенько переговорив з Коте, на якого я так і не поглянув, після чого той тихенько зник, портанувся, від гріха подалі.

--- Дерв!:-- порушилася тиша спокійним голосом Батька, що прозвучав, наче грім:--- Як, мій син опинився у тебе вдома? І чому він прийшов з моїми протеже до тебе.

--- Здогадайся з трьох спроб!:-- іронічно перебив я батька і отримав від нього роздратований погляд, але не звернув на нього уваги:--- А взагалі, не одному тобі цікаві…  деякі речі!

--- Воно тобі не треба!:-- відрізав Батько і в його голосі прорізалася сталь:--- Тобі взагалі треба бути в…

--- Національній академії культури магії і мистецтв Асамблеї Зв’язаних Світів Моросаї!:-- знову перебив я:--- Де я власне і вчуся.

--- Що?:-- Батя переводив погляд з мене на Вчителя.

--- То!:-- сказав я і змінив форму, батькові очі прийняли форму квадрату.

--- Як? Коли? Чому?:-- простогнав Батя, ми з Вчителем переглянулися:--- Ні, так діло не піде! Сину, повертайся додому! Нічого тобі влазити в ці розбірки!

--- Пізно!:-- відповів я, бачачи, як ковбасить батька, запал злості пройшов і я потихеньку спускав пар:--- Я учень Вчителя Дерволварста!.

--- Дерволварст!:-- батя глянув на Вчителя так, що в мене в руках, на автоматі, сформувався згусток електрики, готовий зірватися з рук і знешкодити Батька, щоб він тут не утнув зайвого. Вчитель, до речі, поки зберігав мовчання.

Мій превентивний захід від Баті не услизнув, він стиснув зуби і глянув на мене.

--- Так, значить!:-- прошипів він не гірше за мене:--- Так ти мені дякуєш за своє життя, виховання, любов? На матір, теж направиш свою силу, якщо щось не сподобається? Що відчув силу і тепер все можна? Хіба я виховував таку сволоту?!:-- з кожним його словом, голос зривався на рик, батя розпаляв себе, а мене коробило, через такі інсинуації, а злість, що майже стихла розгорілася з новою силою! З подивом я відчув, що по його тілу пришвидчується циркуляція енергі

--- Виховував?!:-- іронічно поцікавився я:--- Щось я такого не пригадую!

--- ЩО?:-- опішив батько і його голос знову зірвався на рик:--- Як ти з батьком говориш?

--- Та тебе вдома майже не було! Все було на мамі!:-- зірвався я на рик вже я, мене понесло:--- Один день в тиждень, це по твоєму виховання? Постійні рики, крики без того, щоб патріарх сподобилися до пояснень через, що ор?! ХА! ТРИ РАЗИ! Навіть не смішно! Чи ти думаєш, через кого я, блять, виріс таким, яким ти мене знаєш? Мовчазний, замкнений, майже нічого не питаючий?..:-- продовжити мені Батя не дав, його терпець урвався, і він кинувся на мене, в очах читалося, що мене зараз будуть виховувати! Можливо навіть ногами! Можливо навіть по голові!

Блок удару поставити я зумів, проте допомогло це мало і блок, і мене знесло від удару і вліпило в стіну. Довкола місця зтиковки моєї тушки зі стіною по останній пішли тріщини. Я відліпився від стіни і глянув на Батька, вишкірився.

--- Так, отж-ж-ж-ж-же! Пр-р-р-равда з точки зор-р-ру спиногр-р-р-риза Тобі не подобаєтьс-с-с-с-я? Чи мож-ж-же, ти чути її не хочеш-ш-ш-ш?!:-- після такої виховної подачі, мене хитало з боку в бік, та я вже не звертав на це уваги, я не злився на батька за те, що він приховував хто він насправді, сам такий же, віднедавно! Але, ось це відношення, воно просто зривало мені дах, і вибивало злі сльози, чого зі мною давно не було. В такому стані я себе не контролював, звичка бути мовчазним і непомітним, тримати все в собі робила мене, дещо небезпечним суб’єктом, коли критична маса первалювала за крайнє значення. Ось і зараз, дещо зі старого, дещо з нового і такий сюрприз… Я розсміявся! Голосно, заливисто, гірко! Останні гальма людини впали, Дракон в мені вийшов на перший план! Я відчув, що з моїми очима, щось не так, вони знову трансформувалися, легкий, холодний, золотистий відтінок заповним поле зору.

--- Саша, заспокойся!:-- немов крізь вату пролунав голос Вчителя, відповів йому мій рик.

Батя теж щось зрозумів, в його руках матеріалізувалася киянка, а очі небезпечно прищурилися.

--- Р-Р-Р-Р-Р-Р!:-- короткий рик вирвався з горла, а далі я не зрозумів і сам, як я опинився перед батьком.

--- Що?::-- тільки й встиг сказати він, коли його знесло моїм ударом.

Я не стримував сили. Мені було начхати на наслідки удару, в голові панував Дракон, якого зачепили за живе.

Наступного, мабуть останнього, удару нанести мені не дав Вчитель, з’явившись переді мною і ударяючи мене хвостом межиочі. Останнє, що я почув, перед відрубом, бухтіння Вчителя і звук падіння тіла на підлогу. Потім прийшла пітьма!

***

Аліса, Віктор і Луїс йшли коридорами, слідом за Лорі, та думали про неймовірні збіги обставин. Магістр Ніколас, що приймав безпосередню участь в їхній долі, поки вони були в Ордені, виявився батьком їхньої цілі, а нині, непевного гаранту можливості на спокійне життя. Такі збіги обставин просто вибивали землю з під ніг і змушували задумуватися, а чи не було це планом одного хитрозадого магістра, що судячи по побаченому, був зовсім не темнюком. Найбільш ошарашеною виглядала Аліса, що мовчала всю дорогу і явно втекла в себе, хоча на обличчі у неї було написано, що вона хвилюється, правда, незрозуміло за кого: за батька чи за сина.