Глава 9. Помста

Уранці чоловікам вдалось залишити межі власної квартири та поїхати у справах. Ярину познайомили з робітниками й попередили, що ввечері ті можуть повернутись раніше за братів з новими дверима і від них відбиватись не треба. Від початку існувала велика ймовірність, що можна було б обійтись лише новим замком, але під час операції порятунку Руслан, якого так не хотів бачити Сергій, наче навмисно пошкодив усе, що тільки можливо, аби не лишати старі двері. Він навіть залишив кілька неестетичних нічим не виправданих подряпин. Принаймні Сергій звинувачував у всіх негараздах саме Руслана, коли Ростислав сказав, що треба замінити не лише замок, а й петлі. Врешті решт, брати давно подумували про нові двері, тому вирішили скористатися нагодою і не обмежуватися фурнітурою.

Увечері, як і було заплановано, робітники приїхали раніше за Сергія та Андрія, тому повернулись вони у вже заповнений галасом будинок. Зустріла чоловіків знервована Марія, яка минулого дня від’їжджала по роботі й не склала компанію у поїданні піци.

– Я перепрошую, але чи не могли б ви що-небудь сказати своїм робітникам, аби вони звільнили ванну кімнату? – вона косо дивилась на височезного Ростислава, який вийшов із кухні та здивовано поглянув на дівчину.

– Мої люди всі на кухні, – він про всяк випадок навіть знову заглянув у кухню. – Так, точно всі.

Марія підійшла до дверей ванної кімнати й прислухалась:

– Там не тече вода, – задумливо пробурмотіла вона.

Сергій і Андрій сперли нові двері о стіну й переглянулись багатозначними поглядами.

– А де Ярина? – Сергій першим здогадався, хто міг би зайняти стратегічно важливий об’єкт.

– Вона якраз хвилин десять тому посварилась із Русланом, зробила нам чаю і кудись зникла, – Ростислав задумливо потер підборіддя і знизав плечима, наче підтверджуючи, що сказав все, що знав.

Андрій майже одразу, як почув про сварку, почав відверто непокоїтися. Для чого дівчина після сварки може закритися у ванній кімнаті, якщо не чутно ані потоків води, ані схлипів?

– І Руслану теж зробила чаю? – тим часом, Сергія змусив задуматися інший момент оповіді. – Ярина?

– Сергію, припини! – процідив крізь зуби Андрій і звернув свій погляд до робітників, що вийшли на галас у коридор. – Руслан! – він швидко знайшов поглядом чоловіка, з яким постійно ворогував його брат. – Що ти наговорив Ярині?

– Та що я міг сказати цій прителепкуватій? – зверхньо фиркнув Руслан і демонстративно закотив очі. – Можливо, трохи не погодився з її думкою.

– Не змушуй мене повторюватись, – загрозливо спокійно прошипів Андрій і примружив очі. – Ти чув питання.

Руслан навмисно голосно зітхнув, склав перед собою руки й уперся спиною у стіну. Він витримав ще кілька секунд паузи, за які його вже всі хотіли вдарити – особливо Марія, якій дуже терміново потрібно було до ванної кімнати.

– Пояснив, що вона неправильно меле каву, не вміє тримати ножа…

– Вона від початку ще хотіла нам зробити бутерброди, – тихо пояснив наявність у розповіді ножа Ростислав, коли його робітник зробив ще одну театральну паузу.

– Коли вона намагалась мені щось їдко відповісти, пояснив, що вона не розуміє значення деяких слів і не вміє правильно будувати речення. Коли вона хотіла перейти на особистості, першим вказав на недосконалість її розумових здібностей і недоліки у зовнішності, – спокійно, наче робив все вищезгадане щодня, розповів чоловік.

– І після цього вона тобі зробила чай? – на обличчі Сергія з’явилась багатозначна посмішка.

– Сергію, я тебе… – братові було зараз взагалі не до сміху. Ще заплаканої дівчини чи її самогубства не вистачало для повного щастя.

– А ти не казав їй, що вона не вміє зберігати й шукати речі, прибиратися? – поблажливо поцікавився Сергій, коли Андрій вже наблизився до дверей ванної кімнати та посмикав за ручку і кілька разів голосно попрохав Ярину відкрити двері.

– Можливо, таке теж було, – Руслан не помічав, що чоловік з нього відверто глузує.

– Будемо ламати? – Андрій покликав брата і стривожено кивнув на двері.

– Ой, було б що ламати, – Сергій скривився і з силою ухопився за ручку і приклався плечем до дверей, які майже одразу піддалися. – У нас вхідні двері розвалювалися. А ти думаєш, ці витримали б…

Андрій не став чекати завершення пояснень брата, оминув його і заскочив до ванної кімнати, вже готовий надати першу медичну допомогу. Обличчя чоловіка здивовано витягнулось, а брови суворо зсунулись до перенісся. Задовге мовчання Андрія змусило Сергія і Марію теж зазирнути до ванної. Вже за секунду вони зрозуміли, чому іноді починає здаватися, що з вух почервонілого чоловіка може повалити пар, а з вуст у будь-яку секунду вирвуться непристойні слова.

– Ой, перепрошую, – сполохана Ярина не одразу помітила, що хтось порушив її самотність, і тільки зараз відкрила очі й витягнула з вух навушники. Весь цей час вона лежала у порожній ванній. – Я трохи музику слухала і, можливо, не чула... Вам треба було до туалету, так? – вона непевно посміхнулась і закусила губу. Її трохи налякала занепокоєність на обличчях присутніх людей.

– З тобою все добре? – стримано видихнув Андрій, аби одразу не зірватись на крик. Чаша його терпіння вже переповнилась витівками брата і сусідки. – Не плакала?