Глава 2

Голова гуділа ніби стотисячна армія марширувала і водночас била в тарілки. В роті пустеля, а в животі тошнота. Такого похмілля в мене ще в житті не було, а у всьому винна Ягуськіна наливка з сивухою Вовка, аби йому неладно було! Це ж треба мати таку чуйку, щоб прийти з бутилкою саме в той момент, коли п'яти літрова бутилка наливки була жорстоко прикінчена.

Набравшись сил, я встала з… Ніфіга собі! Я реально залізла на Пічку!

В той момент, коли я все таки сіла і глянула на кімнату, зі спальні вийшла Ягуся, ну як вийшла… Виповзла зі свого логова. 

-Ягуська, я не знаю як виглядають кікімори болотні, але, думаю, саме як ти!- чесно сказала я.

-Я от виділа і можу сказати, шо вони виглядають краше ніж ти,- от язва.

  Все таки я обвела поглядом кімнату.    На лаві біля стіни лежала Мар'яна, її чорне волосся нагадувало вороняче гніздо, сарафан закотився до колін, а рука висіла.

  На столі розляглась, у формі зірки, Олена, ну звісно, розмір столу їй це дозволяв. Блондинисті коси були розплетені, а ґудзики на грудях розщеплені, привертаючи на щедру трієчку увагу.

  Під столом вальяжно розлігся Вовк, він ж і Братчик, він ж і Сірий, кому як зручно– не обідчивий "мужик", тим більше коли п'яний.

  На лаві, що біля стола, спав Кіт. Тааак, а він тут що робить? Вчений ще після третьої чарочки наливки додому втік. От алкаш академічний!

-Ягуся, а де в тебе водичка?- прохрипіла я.

-У колодязі, на подвір'ї,- сказала і попрямувала на вихід.

Надворі я була вперше, знаєте, не до того мені було.

  Акуратненьке подвір'я зі своїм городом, ставком і кур'ятником. Ніяких курячих ніжок при хаті замічено не було. Навкруги глухий ліс

  Я прилізла до криниці й швидко набрала води. Напившись вдосталь, ми з Ягою повернулись в дім. Зайшли ми не самі, а з відром холодної води, для дівчат, які з горем пополам сіли.

-Оооййй, моя голова!- простогнала Олена.

-Не вий, самій тошно,- прогарчала Мар'яна.

-Я не вию! Навіть на місяць!- ображено прохрипів басом з-під столу Сірий.

Я не втрималась і хі-хікнула.

-Чуєте, а хтось шось пам'ятає?- зацікавлено запитала Оленка, після того я втихомирила спрагу.

А справді, я хоча б щось пам'ятаю?

15 годин тому

Довго я не горювала. Подумаєш, потрапила в інший світ і потрібно починати все з початку. У мене то й не сильно є за що чіплятися за свій світ. З батьками не спілкуюся, роботи ще не маю, тільки перший курс закінчила, з хлопцем порвала. Єдина людина, яку я любила– це Танюша, але й та дасть собі раду без мене.

Через годину роздумів, Ягуся твердо заявила, що нема чого нюні пускати, треба веселитися, з цими словами, вона закликала двох дівчат. 

Одна представилася Мар'яна-краса. Чорне шовкове волосся діставало до поясниці, зелені очі так і притягали до себе. Фігурова, з осиною талією і апетитними випуклостями. Не дивно, що краса.

Друга– Олена. Повна протилежність першій, хоча також дуже красива. Голубоока блондинка, низенька, худенька. Та й характером спокійніша.

-Перші дві літри ви вислуховували мою історію, далі, ще через літру, ми дофілосовствували, що краса штука абстрактна і почали називати Мар'яну-красу просто Мар'яна,- розказувала все, що згадала.

-Ой Настюш, ти хоть весело жила,- п'яно розказувала Оленка,- а в нас дівчата мусять виходити заміж, народжувати дітей і цілими днями сидіти дома.

-Не тільки жінки, а й незаміжні тоже так само! В той час як мужики збираються в бані й сивуху хлещуть,- продовжила Мар'яна.

-Знаєш, тому ми й не пішли заміж.

-Значить у вас патріархат?- я ледве вимовила слово.

-Па-шо?- зацікавлено глянули дівчата.

-Нуууу, це коли чоловіки головні, а жінки нє.

-Во як воно називається– патріархат,- Пічка вперше за довгий час заговорила,- так і є воно. Чом, думаєш, наша статна Ягуся без мужика? Бо всі вертіти нею хочуть.

-Ягусь? А ти заміж хочеш?- п'яно спитала я і після її впевненого кивка, заявила,- Тоді нехай буде революція! 

 Три пари зацікавлених очей глянули на мене і я пояснила:

-Ну революція– це повстання, війна з кимось. Ми будемо боротися за матріархат,- а потім швидко додала,- це коли жінки главні.

-На цьому наша революція за матріархальний лад закінчилась, а головною ідеєю "фікс" стало відкрити агентство знайомств "Ягуся",- розказала дівчатам, які сиділи за столом, на якій красиво лежала скатертина-самобранка і їли смаколики.

-А чого "Ягуся"?- спитала власниця цього імені 

-Бо база мала бути в тебе.

-І кого ми б сватали? Ми ж і є головні дівки Лукомор'я, а в Тридев'ятому лишилися дочки Царя, а вони самі розберуться.

-Ну так ви до того й додумалися,- прохрипів басом Вовк,- тільки після літри сивухи.

Ми всі з великою цікавістю дивились на нього, бо що було після сивухи ніхто не пам'ятав.

-Ви серед ночі, по дзеркальцю викликали Кота, щоб той підібрав чотирьох женихів для вас.

Щооо? Ми що зробили? Це ж як? 

-Я прийшов коли ви ледве дихали, але бажання піти заміж було сильнішим, тому ви розіграли жребій хто кому дістанеться, а Ягуся все закляттям запечатала,- продовжив розповідь найадекватніший свідок подій.

-Яким закляттям?- зі страхом запитала Яга.

-Тим самим, семирічним,- промуркотів Кіт.

-І чом ти мене не зупинив, ідіот хвостатий?!- заверещала жінка.

Тепер всім нам стало страшно і одночасно цікаво, яке ж закляття використала відьма.

-Так, сего, ти сказала, якшо буду мішати жабою перетвориш,- ображено заявив Вчений.

-Ягуся? Ти нічого не хочеш розказати?- наважилась почати розмову Мар'яна.

-Біда дівки! Якщо ми не вийдемо заміж, нас будуть спіткати нещастя сім років. 

-Оййй,- лише й сказала Олена.

-Просто не вийти заміж, чи протягом якогось часу?- уточнила я.

-Діло не в часі, а в особі. Ви маєте вийти заміж протягом року за ту особу, яка була вказана в проклятті,- пояснила Яга.