Глава 6

Дике болото, що біля Кудикіної гори, зустріло нас не дуже весело. Можливо причина в тому, що ситуацію накаляла Ягуся, яка голосно дихала, а в голові згадувала всі молитви, а може й через не дуже веселу локацію…

-Ягусь, ну не вб'є ж тебе твоя бабка, чесне слово!,- вирішила підтримати подругу.

-Вб'є! І в болото закатає!- важко глотнула подруга,- Це тобі не хухри-мухри проклясти саму себе на 7 років! Та вона мене… Вона мене з'їсть!

-Не бійся, як з'їсть, то обох. І я навіть не знаю що гірше: бути з'їденою Бабою Ягою чи вийти заміж за Кощія.

-Якшо вийдеш за свого ряженого, то це хоть красива смерть буде. Кощій не з уродців, єдине характер чортячий!

-Ти тойво, нас не приплітай,- з кущів виліз… чортик, чорний з червоним п'ятачком і смішними рожками,- не родня він нам, ми з такоми Іродами діла не ведемо. 

Я не знала чи мені сміятися чи плакати. Подумаєш не повезло з чоловіком, самі чорти його жахаються…

Ехх життя моє жестянка!

Летіли ми не довго, через три хвилини нашому зору відкрився острівець, на якому й була хата Яги старшої. І тут курячих лапок не видати...

Приземлившись на подвір'ї, Ягуся голосно вдихнула й попрямувала до входу. Я ж не спішила, якщо відьма внучку рідну приб'є, то про себе мовчу, а я жити хочу!

-Ой, Ягуся приїхала! Ти чого ж мене не попередила? Я б гостинців приготувала,- почувся голосний крик Баби Яги.

Не так я собі уявляла приїзд, ой не так. 

-Бабусь, я не сама, з подругою.

-Клич свою подругу, знайомитись і гоститись будем.

Два рази говорити мені не треба, зі швидкістю світла зайшла в дім.

-Будьте здорові... Еее… Господине,- стидно, але так, я не знала як звертатись до Яги.

Всім відома відьма, виглядала як проста бабуся років 70-ти, з довгою сивою косою, живим лицем і зеленими очима, які зацікавлено мене розглядали.

-І тобі не хворати, дівице-молодице. Звідкіля буш? Не пригадую тебе ту швидше.

-Я того, з іншого світу,- що я мелю?

Якщо головна антагоністка казок і здивувалася, то виду не подала.

-Ну шо ж, Пічка, ти бачиш в мене гості, керуй господаркою, а ви сідайте, чай з бубликами пити будем.

Ми ніби солдати напружено сіли за дубовий стіл з різьбленими масивними ніжками й почали розглядати все що попадалось під очі. А розглядати було що, ні, меблі були ті самі що в Ягусі, але все це було вкрите багатими вишивками.

Коли на столі стояли гори гостинців, що скромно називалися "бублики" Бабуся Яга приєдналася до нас і підозріло спитала:

-Ягуся, шо ти вже натворила дурьоха окаянна?

Я натягнулася як струна, про подругу мовчу.

-Бабуся, розумієш…

Розповідь відьма слухала уважно і спокійно, поки мова не зайшла про прокляття, тут врівноважена і мила старенька перетворилася на фурію.

Ягуся бігала швидко, при цьому ухиляючись від предметів, які летіли у її сторону.

 Я думаю у всіх було таке, що при вас батьки сварили кращу подругу, а ви сидите такі і не знаєте чи вийти, чи вступитися. Ось я над цією делемою і роздумувала, але рішення прийшло швидко, коли Яга старша потягнулася за самоваром.

-Це все я винна! Ну як… Ми були п'яні й винен Сірий, бо прийшов зі сивухою, ми просто хотіли вийти заміж! Двох вже видали, залишилися ми дві,- я тринділа ніби з гарячки.

-Сіли! Обоє! Ще раз, по-порядку, хто кому попався і кого ви вже женили. Треба рятувати вас від прокляття.

Переказували ми довго, часто перебиваючи один одного не скупившись на деталях планів. Розповіли і про стріли з Старшим Сином, і про сватання, про Коня з Богатирем також не забули. На відвідинах п'яного Іллі з Конем Бабуся Ягуся не стримувала реготу, а ми з Ягусею молодшою не знали як на це реагувати.

-А ваші женихи хто?

Швидко переглянувшивсь, відповіла:

-Ягусин– Змій Горинич, а мій Кощій.

І чомусь Бабуся так на мене глянула, що самій себе шкода стало.

-Зі Змієм Гориничем допоможу, з його дідом ми давні знайомі, якось домовимось, а ось з Кощієм біда. Чортяка він рідкісний, весь у тата!

Видно, що стосунки Яги і Кощія старших були дуже "мирними".

-Давайте вирішувати проблеми по мірі їх прибуття,- запропонувала я,- домовляйтеся зі Змієм Гориничем...