Глава 7

Омелян Гадович виявився цікавим імпозантним дідком, років 60-ти. Високий, худощавий, з орлинним профілем. Він стримано вислухав пропозицію Яги і на декілька хвилин затих.

 Звісно нас на переговори не пустили, примусивши сидіти в сусідній кімнаті, але ніхто не забороняв нам підслуховувати. 

-Невже, Яга, так хочеш внучку заміж видати?- тон старого з офіційного змінився на приятельський.

-А чогом би й нє. Внучка в мене статна, та й внук у тебе не промах. То як?- знав би дід Горинич,  як нам сильно треба заміж! 

Але він не знав,  тому з відповіддю трохи тормозив. 

-Я то не проти, але от чи не проти Горя, не знаю. Він в мене з характером. Його так просто не заставиш свататися.

-Та шоб я на місці впала й три рази перевернулася! Мелька, ти шо, внука боїшся?!- сказала Яга старша, чим і засоромила давнього друга.

-Я то що? Суворий він, не дивно що кращий друг Кощія…

А ось звідси з подробицями, попрошу.

Від такої новини я автоматично притулилася ближче до дверей. Мене в стані ефекту важко переперти, а ось двері такого натиску не очікували й зі скрипом відчинилися. Зустріч з підлогою була не зовсім привітною: я щоб захистити себе витягнула руки, що й зробила Ягуся, от коли ми впали, вийшло що подруга притовкла мені руку своєю.

Писк, крик, мат– дія перша, шоковане лице Омеляна Гадовича– друга, гнівний погляд Яги старшої– третя, і на фінал дикий ржач Пічки.

Першою зорієнтувалася я.

-Добрий день, як поживаєте?- запитала приторним голосом.

-Ой, Омелян Гадович, ви тут, а ми й не знали,- не відставала Ягуся.

Мовчання затягнулося, Горинич старший енергійно стріляв очима, намагаючись зрозуміти цей цирк.

-Яга, не поясниш?- сувора морщина на лобі зовсім не прикрашала чоловіка.

-Ехх, не підеш дівки з вами воювати, всіх здасте!

От і розійшлась наша велика таємниця. Через годину, коли Горинич старший знав усе, мовив:

-Я в ділі! Дівчат треба рятувати, а цим пройдисвітам давно пора женитись.

*****

Картина Рєпіна "Казкові герої готують нас на видання". 

Після того як Омелян Гадович згодився допомогти, база весільного агенства "Ягуся" переїхала на болото, й наш партизанський загін створював план по захопленню серця ворогів і автоматично їх території.

От і допланувалися. Стоїмо з Ягусею як два стовпи посеред кімнати і чекаємо коли ад під назвою "збори на сватання" закінчиться, а спори Яги старшої і Лисички стихнуть.

-Лиса, не нервуй мене! Які комірці?! Нам Кощія з Гориничем треба звабити! З вирізом давай!- ричала Бабуся.

-Яга, ніхто виріз нині не носить! Комірець з красивим ажурним плетінням, нині писк моди,- не здавала позицій Лисичка.

-В тому справа, що писк, а нам треба крик, шоб тільки вони їх побачили відразу свататись бігли!

-От і вдягай свою внучку в "крик", а Настуся піде в тому, що я їй підготувала.

-А давайте ми візьмемо два плаття, а там вже по ситуації,- тихо промямлила я.

На цьому й вирішили. Але сварки не закінчили, бо справа дійшла до зачісок і макіяжу, довго вони не кричали, бо двері безсоромно відчинив Вовк.

-Сірий, а якби ми були голі?!

-Ой…- відмахнулася нагла морда,- там Мелько прилетів, сказав шо дає 10 хвилин. Я б на вашому місці поспішив.

Не думала, що колись це скажу, але мені вже подобається свекр Ягусі.