Глава 13 Боулінг

- А... А чому? А як? Вау, - видихає юнак, та заходить далі в приміщення. - Ти справді покликав мене у боулінг? - Синмін аж сяє від радості

- Ну, так. - трохи ніяковіючи Чан чеше потилицю. - Думав тобі сподобається, та й про цей старий зал практично ніхто не знає. Тож, я винайняв його на один день, для нас обох. 

- Звісно мені подобається! - радісно вигукує Кім, - Зізнавайся ти знав, що я обожнюю боулінг? - він хитро дивиться на хлопця, що потрохи червоніє, під його поглядом

- Ні, не знав. Та я щасливий, що зміг вгадати твої вподобання, - усміхається Кріс. Звичайно він не скаже Міну, що шукав декілька днів інформацію про його захоплення - Ну, що покажеш мені майстер-клас ?

- Звісно, - Синмін робить вигляд, що повірив Чану, та підходить до куль, що блистіли своїми начищеними боками. Він бере одну до рук, трошки розбігається та легко пускає її на доріжку. Декілька секунд вона котиться поки не вибиває страйк. Кім чує позаду себе аплодисменти, тому пафосно кланяється.

- Ух це було круто, - захоплено каже Кріс, та підходить до юнака ближче

- Тепер твоя черга. Вперед, - Синмін відходить від доріжки вступаючи місце Чану.

- Як тобі сказати, - хлопець нервово сміється, - Я не вмію грати в боулінг.

- Ти серйозно покликав мене сюди не вміючи збивати кеглі? - здивовано і разом з тим мило питає Синмін.

- Ну знаєш, я якось не мав часу ходити в боулінг, поки готувався до вступу на трон, - обурено проговорив Чан, та жбурнув кулю, яка далеко не прокотилася, а Синмін розсміявся. Кріс був дуже кумедним і милим у цей момент. 

- Не злись, я не хотів образити тебе, - обійняв його зі спини Мін. - Давай я покажу тобі, як правильно, м?

- Добре, - відразу перестав "злитись" Бан. Отож новий спосіб змусити Синміна обійняти його знайдено. Потрібно це запам'ятати.

Після цього у них було дуже багато обіймів, і Кріс справді подумав, що боулінг був, напевно, кращою з його ідей. Та чим довше вони були разом, тим більше він помічав, що з Синміном щось не так.

- Все впорядку? - стурбовано питає хлопець, коли Кім кривиться від різкого звуку, він вибив страйк.

- Та щось голова болить. Але зранку все було добре не знаю чому... - він сів на диванчик, а Чан кудись побіг.

- Почекай, я зараз принесу ліки, - двері за ним грюкнули, а Синмін лише важко видихнув. Він, як завжди все псує.

Його голова з кожною секундою болить все більше. Юнак відчуває дивний дискомфорт в районі сонячного сплетіння. Він не відразу розуміє, що це підвіска, яку Синмін завжди носив з собою, поступово нагрівалася, і зараз неймовірно пекла його шкіру. Коли хлопець дістав її, то побачив, що красивий червоний рубін, що прикрашав підвіску, тріснув. 

- Отже тато був правий нарахунок всього, що я казав йому раніше, - тихо проговорив Кім, але прикрасу з шиї не зняв. Через декілька хвилин розпечений камінь почав остигати, поки повністю не прийшов до нормальної температури. І з тим, як він холов зникав головний біль Синміна. 

Чан повернувся через хвилин десять. Червоний, розтріпаний, і надзвийчайно схвильований. Він стискав в руках таблетки, за якими бігав.

- Ти як? Дуже болить? - король присів біля парубка, та дав йому пластинку з ліками. - Ось, аптекарка сказала, що вони мають допомогти, але в нас здається немає води, - хлопець починає тихо сміятись сам з себе і з ситуації взагалі  

- Все в порядку таблеток не потрібно, мій біль вже пройшов, - Синмін ніжно погладив Кріса по голові. - Але дякую, що побіг знайти мені ліки, навіть, якщо ти король. Доречі, як ти не спалився?

- Ця бідна аптекарка була така налякана, коли я прибіг до неї і з криком вимагав таблетки, що вона не мала часу думати, хто перед нею. Боже, їй потрібно підвищити зарплату тільки через таких нервових клієнтів, як я, - хлопець поклав голову на плече Синміну та усміхнувся, - Але це чудово, що таблетки все ж тобі не згодились. А чому ти носиш зламану прикрасу? - Кріс помітив тріснутий камінь на підвісці. 

- А це подарунок тата на 18-річчя, тож я ніколи його не знімаю, а сьогодні він тріснув, і причини я на жаль не знаю, - трохи сумно протягнув Кім, - Та я продовжу носити її навіть з таким незначним дефектом.

- Якщо ця річ для тебе дорога то це немає надто великого значення. - тепло усміхається Кріс, та обіймає юнака. - Я щасливий, що все впорядку, і вибач, що побачення не вдалось

- Як це не вдалось?! - обурюється Синмін, - Воно тільки почалось. Всі веселощі ще попереду, - хлопець ніжно цілує Чана в лоба та піднімається з дивану, - Вставай зараз я навчу тебе, як правильно жбурляти в ворогів кулі, - з бойовим настроєм каже хлопець

- Це найоригінальніше з усього, що я чув за своє життя, - сміється парубок, та піднімається слідом за Синміном 

- О, повір я тебе ще не один раз здивую, - усміхається Кім, та іде до доріжок 

- Я в цьому не сумніваюсь, Мінні, - Чан милується хлопцем, що вибиває, ще один страйк, та поволі іде до нього.

***

 Дзеркало летить у стіну і розбивається на тисячі дрібних уламків. Слідом за ним відправляється срібна чаша, у якій було приготовано зілля. Посеред темної кімнати стоїть тендітна дівчина, яка продовжує кидати у стіну все, що попадеться їй під руку. Вона страшенно розгнівана. Чорне волосся практично повністю закрило її обличчя, а руки безсильно стискаються в кулаки. Брюнетка просто лютує. У неї знову нічого не вийшло!

- Чому?! Чому не спрацювало?! Батько казав, що все іде за планом! - ще трохи і вона просто впаде на землю, щоб бити її руками і ногами. - Все мало бути не так! Чому він ще живий?! Цей пацюк мав здохнути одразу ж від дії закляття!!!

Секунда, і дівчина вирівнюється, прибирає волосся з обличчя, та іде збирати розкидані речі. Тільки очі видають у ній злість, що бушує в її душі. Вона все ще розгнівана, але вже набагато менше. Її вдаваний спокій моторошний.

- Нічого, нічого. Не вийшло цього разу, вийде наступного, - тихо промовляла вона, наче співала пісню. - Так чи інакше він буде моїм! - вона трохи божевільно засміялась, але враз затихла. - Або моїм, або нічиїм! - уста дівчина розтягнулись від страшної посмішки, - І ніхто не завадить нашому коханню. А якщо завадить, то... просто помре, - Залишивши речі на своїх місцях, як було до того. Боюнетка вийшла з кімнати замкнувши за собою двері.