Глава сьома: Повернення до дому

 Наступного дня Маша Нерест просто зібрала свої речі, і з'їхала  від подруги. Абагейл  її ні в чому не звинувачувала, не дорікала, не билася в істериці, дівчинка ще просто від шоку не відійшла. Тому Маша, поки парочка відсипалася від потрясіння, зібрала тільки но розкладені речі і потягла їх на зупинку. Не став ускладнювати ситуацію довгими поясненнями, вона олівцем надряпала лаконічну записку: 

"Біля мене занадто не безпечно. Я не хочу наражати тебе на небезпеку." 

 Поки дійшла по слизький від приморозку дорозі, під не припиняючись дрібним дощем дійшла до зупинки  , поки дісталася по місту до квартири ( а з повними сумками це було ще це задоволення) вже і ранок настав. Зайшла до себе в квартиру. Темну, порожньо, холодну.

- Прямо як моє життя - сказала сама до себе дівчина. 

 Виділив собі декілька годин на сон, вона не роздягаючись упала в ліжко. 

- Кепсько виглядаєш - сказала Оля своїй керівниці. 

  Прийшовши до себе на роботу, вона побачила що Маша  її випередила. Що ніколи не траплялося.  Її робота, власне кажучи, на добру половину  полягала в тім, аби до приходу Маші Нерест підготувати графік приймання клієнтів. Який би умовний він не був. 

- Знаєш Оля, бувають випадки коли не погано і збрехати. Чи хоча б промовчати. - пробурчала Маша, втупившись в монітор, і роблячи черговий ковток кави. 

- Пробач, я не хотіла ...

- Досить - дещо різкувато перебила начальниця. - Треба перетелефонувати Наталії Семенівній . Дізнатися коли вони з чоловіком зможуть наступного разу прийти. А краще установити конкретний час сеансів. 

- Зрозуміла, виконаю - відрапортувала дівчина. 

- Гаврилюків викресли. Там все безнадійно. Тільки час згаю. 

- Шкода - зітхнула секретарка. 

 - Та невже ? - сказав  психолог з іронією в голосі - Досить ще молодий, заможний, привабливий чоловік, був пійманий жінкою, коли до тебе чіплявся. I подібний випадок далеко не одинокий. Я  зараз про підкати клієнтів.

- Та вони самі до мене чіпляються ! Та і потрібні вони мені дуже.

- Ну вони то може ні, а от їх  мільйони.... Можуть з асоціації психологів завітати. Романи з клієнтами ,це не професійно.

- Та жодні мільйони не варти того, аби чергову секретарку терпіти. 

- Ну є безліч дівчаток, які думають інакше. 

- Вони - кивок за двері - в коридорчику не розмовляли з заплаканими, в котре зрадженими, або і взагалі викинутими на вулицю, дружинами. Так що ні, мені такого не треба. 

 Маша Нерест, усвідомивши що їх розмова пішла зовсім не туди, роз'яснила дівчині: 

- Я взагалі-то пожартувати хотіла. Розрядити обстановку. 

 Секретарка шумно видихнула. 

- Ну і жарти в тебе. 

- Проїхали. Давай до роботи. 

 Робочий день підходив до кінця. В принципі типова рутина : розписала Натальї Семенівні план порятунку її шлюбу, під бурчання  чоловіка "Ми що школярі? Домашнє завдання виконувати". Надію вселяло те, що він, хоча і побурчав, але погодився. Були декілька пар на межі розриву. Одна пані яка ніяк не могла змиритися з тим, що чоловік пішов до іншої. Ну декілька "З Ж Б" заскочили. Рутина. Нічого особливого.

 Під кінець дня пролунав телефонний дзвінок. Маша подивилася на екран, телефонувала Абагейл: 

- Слухай Абi , я зараз не в настрої для пояснень і з'ясовувань стосунків. - психолог вирішила що кращий захист це напад. 

- Я не з цього приводу телефоную. Те що трапилося, я ще не готова обговорювати. 

- Щось трапилося? - насторожилася вона , пам'ятаючи наскільки легко до британки липнуть неприємності. 

- Ти під'їдай до себе до дому. Тут Арнольду,  як би це  сказати...

-А що ти робиш в мене в дома? 

- Ти ж знаєш що мій Аркадій з твоїм Арнольдом в одному залi займаються? 

- Абi! Я не стара ще, і не склеротик! Ти давай якось до суті! 

- Твій Арнольд пропускав тренування. На телефон не відповідає. Ну Аркадій вирішив з'їздити, дізнатися що до чого. Він побачив ... побачив... 

- Сплюнь! Так здається у вас кажуть, аби не зурочити? 

- Абi!!!- серце Маші билося барабанним дробом, в передчутті лихого. 

- Приїжджай до дому. 

 Арнольд Лахновский спав. Він це добре знав. В одурманеній алкоголем головi він був китом, який занурюється в безкрайні води океану. Все глибше і глибше, до поки в один момент його товста шкіра не витримала.  Вода полилася в середину тіла. Дихати стало важко, вона заповнювала все...

 I тут він прокинувся. Перше що впало в око - він не в кімнаті де заснув( тут що правда доречніше слово "вирубився" після чергової пляшки) а в ваннi. У своєму одязі, і весь мокрий. З голови до ніг. 

- Очуняв таки! - пролунав голос. 

 Арнольд підняв голову. Сфокусувавши мутний погляд, він побачив дівчину, яку гадав вже втратив. 

- Машо - видавив він з себе. 

- Впізнав - констатувала факт вона, обдаючи коханого ще однією порцією холодної води. 

- Досить! Досить ! - заверещав він. 

 Коли одна екзекуція була завершена, Маша подавши рушник,  почала другу. 

- Перше питання - чому наш дим смітником став? 

 Арнольд опустив погляд. 

- Відповідай. 

 - Я звільнив наших хатніх робітниць. Не хотів нікого бачити. 

- Друге питання - ти що, всі ці дні тупо бухав? 

 Арнольд Лахновський подивився на неї з під рушника: 

- Та хто б мені дозволив. Я так, по вечорах. 

- Третє питання - ДЕ ПОСУД!!! - просто зірвалася дівчина. Вихопивши мокрий рушник вона почала гамселити чоловіка, приговорюючи - В домі ні чашки, ні ложки, ні сковорідки. Та навіть чарки не лишилося!!!

 Арнольд перехопив знаряддя катування, і ривком підтягнув до себе дівчину. Розізлившись, він хотів було випалити щось на зразок - "Це не я в тихую до колишніх бігаю!" , на що в принципи мав право. Але він був радий, що вона знову з ним, хай навіть в режимі "Мегера" на повну. Тому спокійно сказав :