Глава дев'ята: Викрадення

 Маша Нерест прокинулася від телефонного дзвінка. Ніч, з ініціативи Маші, вони провели в окремих кімнатах. Арнольд її і так підозрював в нечесній грi, в тому що вона діє в інтересах Круга, і проведена разом ніч тільки б укріпила його підозри.  Хоча так хотілося обняти його, відчути його сонне посапування,  тепло його тіла. Але коли такi як він, вбивають щось собі в голову, то дуже не просто переконати його у зворотному. 

 Телефонував Аркадій Гвоздь. 

- Чорт забирай - пролунало зі слухавки. 

- I тобі доброго ранку. Що сталося?

- Голова розбита. 

- Ти що, в кювет на слизькій дорозі злетів?- сказала дівчина те, що прийшло на думку - Пропонували ж вам на ніч лишитися. Як Абi? 

- Вона зникла. 

- В сенсі? 

- Я очуняв, її не має

- Ти зараз де? 

- Десь на трасі. 

- Залишайся на місці. Я розбуджу Арнольда. 

 Розтовкти спавшого без задніх ніг Арнольда Лахновського виявилося не так то просто. Тільки холодна вода в обличчя допомогла. 

- Ти що, сказилася?!! - з просоння нагримав він. 

- Абi зникла!

- Що? Як?

- Одягайся. Там все дізнаєшся. 

 Аркадія вони знайшли через декілька кілометрів. Закутали в плед, який прихопили з собою, поки Маша обробляла голову йодом,  він розповідав. 

- Ми їхали дорогою, нічого не порушували, та і як тут розгонешся - він повів носом навколо , де йшов справжній, зимовий сніг - Тут фари патрульне авто висвітили, коп палкою показує аби ми зупинилися. Я прижався до узбіччя. Підходить до мене поліцейский, я привідчиняю вікно. Полiцейский козиря , опускає руку, і з рукава щось вилітає прямо в салон. Я пам'ятаю як якась маленька капсула  пролетіла мимо обличчя. Вона залетіла в салон, розбилася і з неї повалив їдкий дим. Я вискакую з авто, далі темрява. Прийшов до тями від холоду, в кущах близь дороги. Гроші, телефон на місці, а от Абагейл зникла. 

- Ясно - сказав Арнольд Лахновский, всідаючись на переднє сидіння. 

- Що тобі ясно? 

- Не заважай. 

 Маша  була готова виплеснути йому в лице, те що думає з приводу його "не заважай", але він вже набрав номер з телефонної книги. 

- Алло, це - чоловік ще раз глянув в телефонну книгу в руках - Віталій Іванович Свист ...Доброго. Тут справа така - в друга мого на дорозі машину відібрали... Та як ? Як? Зупинили, дали по головi і забрали. Пробийте номер і марку по камерах. Авто примітне, мало б засвітитися... Ну, ясна річ, скину на картку - він затулив телефон рукою, і звернувся до Аркадія - Номер і марку авто скажи. 

 Арнольд повторив в слухавку почуте. 

- Так, чекаю. - повисло мовчання - Не в'їжджала в Київ  А де може бути? - телефон в руці завібрував - Так отримав. Що це? ... Ясно... Ні наряду, ні спеців не треба. У нас свої кадри. 

Він поклав  слухавку. 

- Ну що там?!! - в один голос фактично прокричали пасажири. 

- Твоя машина Аркаша в місто не  в'їжджала. Але один чоловік, скинув мені адресу  старої лодочної станції. По його словам, там часто авто заганяють, аби перечекали після угону. Та i відсиджуватися там люблять різний елементи. Тому робимо так - тебе Аркадію в лікарню відвезу...

- Та це нічого страшного - хлопець показав на голову. 

- Слухай - не геройствуй. Може бути струс мозку. 

- Я б тоді на ноги не встав. 

- Ти зараз на адреналінi. До того ж біс його знає чим тебе там травонули. Ти Машо, береш свого Круга...

- Він не мій!!! - киплячи від люті перебила дівчина. 

- Хотілося б вірити - зітхнув Арнольд. 

- Годі вже!!!- втрутився Аркадій - Дитсадок тут розвели. Візьме вона Круга, що далі? 

- Хай професійним оком подивиться - він передав телефон Маші. - Можливо за цією адресою нікого і не має. Тому хай своїм професійним оком подивиться.  Ну а я, деякий інвентар візьму. Про всяк випадок. 

 Дві години. Нескінченних дві години Маша Нерест плелася в загальному потоку в час пік. Спочатку в метро, в яке ще спробуй зайти в людській масі, потім по не менш забитiй маршрутці. З кожною миттєвість в заторах і чергах, фантазія невблаганно малювала понівечене, бездиханне тіло подруги. Розум намагався докричатися, видаючи раз за разом простий аргумент - якщо  її  не убили відразу, то вона для чогось потрібна, відповідно ще жива. Але коли всі відчуття б'ють через край, від того мало користi. 

 Піднімаючись по знайомим сходам, вона подзвонила у двері. Вийшов Круг. В одних трусах, виставляючи на показ підкачане тіло. 

- Одягайся, Плейбой в бігах. Справа до тебе є. 

 Він мовчки пішов, але не кімнату для гостей, яку турботлива мачуха відразу переробила її кімнату як тільки Маша з'їхала, а в спальню. Маша послідувала за ним. Там, на ліжку, абсолютно гола лежала її мачуха, а Круг висмикував з під її ніг свої джинси. 

- Ти чого так дивишся? - запитав він, надягаючи майку. 

- Побійся Бога. Ця стара курка, тобі в матері годиться!

- Полегше на поворотах. I взагалі це не твоя справа, з ким я проводжу ніч. 

 До адреси прибули ще через дві години. За цей час погода знову показала характер. Снігопад вщух, хмари розвіялися, і на небі знову засяяло сонечко. Та так сильно, що вже і сліду вологи не лишилося на пильній землі. 

 Лодочна станція являла собою загублені в лісосмузі пару будинків. Біля них стояло декілька авто, в том числі патрульна. Круг поклав руку їй на плече, і потягнув в низ. 

- Ай! - пискнула Маша. 

- Тихо ти - затуляючи їй рота, прошипів найманий вбивця. 

 Поклавши  її на землю він безшумно і блискавично ринув в кущі. Якась секундна метушня, і він виволік якогось хлопця. Подивившись в непритомне тіло, Маша впізнала Аркадія Гвоздя. Вліпивши йому пару дзвінких ляпасів, дівчина привела хлопця до тями. Взявши його за грудки, прошипіла прямо в лице: 

- Ти як сюди потрапив? Я ж особисто тебе в лікарні лишила. 

- Мою дівчину викрали. Де я по твоєму маю бути? Та відпусти ти мене - Аркадій звільнився з рук Маші - В мене і без тебе сьогоднішній день, проходить під гаслом "Відгреби по голові".